На осколках веры - Сергей Маврин

Словно пробужденье

Только лишь на миг,

Голос Провиденья

В мой сорвался крик.

Я устал от мыслей,

От ненужных слов,

От друзей коварных,

Преданных врагов…

От последних — горе,

А от первых — боль.

Легче жить незрячим,

Проще быть глухим,

Крепко засыпая

На руках судьбы.

На осколках веры

Лишь монетный звон,

Стражи-лицемеры

Охраняют сон.

Боль тому, кто слышит,

Горе тем, кто спит.

Голос тьмы, зов небес,

Кто из вас меня тревожит?

Ненависть мою и любовь мою?

Ангел ты или бес,

Мне узнать на смертном ложе.

Встречу боль свою, встречу и уйду…

Голос Провиденья

В мой сорвался крик

Боль рвет душу в клочья

В этот странный миг.

Голос Мирозданья

Превратился в стон,

Вместо пробужденья

Погружая в сон.

Боль — тому, кто слышит,

Горе — тем, кто спит…

Немов пробудження

Тільки на мить,

Голос Провидіння

У мій зірвався крик.

Я втомився від думок,

Від непотрібних слів,

Від друзів підступних,

Відданих ворогів…

Від останніх — горе,

А від перших — біль.

Легше жити незрячим,

Простіше бути глухим,

Міцно засинаючи

На руках долі.

На уламках віри

Лише монетний дзвін,

Вартові-лицемери

Охороняють сон.

Біль тому, хто чує,

Горе тим, хто спить.

Голос пітьми, поклик небес,

Хто з вас мене турбує?

Ненависть мою і любов мою?

Ангел ти або біс,

Мені дізнатися на смертному ложі.

Зустріч свій біль, зустріч і... піду...

Голос Провидіння

У мій зірвався крик

Біль рве душу в клапті

У цю дивну мить.

Голос Світу

Перетворився на стогін,

Замість пробудження

Занурюючи в сон.

Біль — тому, хто чує,

Горе — тим, хто спить...