Город, стоящий у солнца - Сергей Маврин

Заблудившиеся странники,

Не чужие на своей земле.

Но бродяги и изгнанники

В чьей-то жестокой игре.

Поклонившись четырем ветрам,

Шли на все четыре стороны.

Волки кровниками стали нам

Да черные вороны.

Все пути давно исхожены

То ли к Богу, то ли от него.

Если мы уже им брошены,

Нам не добраться домой.

Позади руины да кресты,

Жизнь и смерть — порочная петля.

Даже если мы не прокляты,

Стонет от нас земля.

Нам бы добраться домой

В город янтарного света

Через пустыни, лед и огонь

Через падения и боль.

Нам бы вернуться домой

В город, стоящий у солнца.

В город, где с нами

встретятся вновь

Вера, надежда, любовь.

Непорочные и грешные,

Шли к себе дорогою одной.

Но глухие и ослепшие,

Каждый своею тропой.

Заблудившиеся странники,

Не чужие на своей земле.

Но бродяги и изгнанники

Шли, повинуясь судьбе…

Заблукані мандрівники,

Не чужі на своїй землі.

Але бродяги та вигнанці

У чиєїсь жорстокій грі.

Вклонившись чотирьом вітрам,

Ішли на всі чотири сторони.

Вовки кровниками стали нам

Так чорні ворони.

Всі шляхи давно схожі

Чи то до Бога, чи від нього.

Якщо ми вже ним кинуті,

Нам не добратися додому.

Позаду руїни та хрести,

Життя і смерть - хибна петля.

Навіть якщо ми не прокляті,

Стогне від нас земля.

Нам би дістатися додому

Місто бурштинового світла

Через пустелі, лід і вогонь

Через падіння та біль.

Нам би повернутися додому

У місто, що стоїть біля сонця.

У місто, де з нами

зустрінуться знову

Віра Надія Любов.

Непорочні та грішні,

Ішли до себе дорогою однією.

Але глухі й осліплі,

Кожен своєю стежкою.

Заблукані мандрівники,

Не чужі на своїй землі.

Але бродяги та вигнанці

Ішли, підкоряючись долі…