Свет дневной иссяк - Кипелов, Сергей Маврин

Cвет дневной иссяк,

И вокруг меня - пустыня,

Звон звезд гонит прочь мрак,

Да святится Твое имя!

Я здесь, я нигде,

Но слезами боль не хлынет,

Будь свят скорбный удел,

Да святится Твое имя!

Ни ветра, ни сна,

Кто вспомнит меня?!

Как бы я хотел плыть в лодке

Морем на закат,

Вольным быть, как зверь, свободным,

И растить свой сад.

Жить бы лет до ста

И любить, как все любят на земле!

Сын небесных сфер,

Здесь лишь демоны и змеи,

Но ты молод и смел,

Вместе миром овладеем.

Ты мне поклонись -

И получишь все богатства.

Власть тьмы - вот это жизнь

В беспробудном танце адском!

Все жены твои,

Под звон золотых.

Ты же сам хотел плыть в лодке

Морем на закат,

Вольным быть, как зверь свободным,

И растить свой сад,

Жил бы лет до ста.

И любил как все,

Но не на кресте...

Світло денний вичерпався,

І навколо мене – пустеля,

Звон зірок жене геть морок,

Нехай святиться Твоє ім'я!

Я тут, я ніде,

Але сльозами біль не хлине,

Будь святий скорботний спадок,

Нехай святиться Твоє ім'я!

Ні вітру, ні сну,

Хто згадає мене?

Як би я хотів плисти в човні

Морем на захід сонця,

Вільним бути, як звір, вільним,

І вирощувати свій сад.

Жити б років до ста

І любити, як усі люблять на землі!

Син небесних сфер,

Тут лише демони та змії,

Але ти молодий і сміливий,

Разом світом опануємо.

Ти мені вклонися -

І отримаєш усі багатства.

Влада пітьми – ось це життя

У безпробудному танці пекельному!

Всі твої дружини,

Під дзвін золотих.

Ти ж сам хотів плисти в човні

Морем на захід сонця,

Вільним бути, як звір вільним,

І вирощувати свій сад,

Жив би років до ста.

І любив як усі,

Але не на хресті...