Пока боги спят - Сергей Маврин

Не увидишь — не поймёшь,

Не поверишь — не найдёшь

Пути к своей душе, попавшей в плен.

Люди верят, боги спят.

Время дарит новый взгляд

На старый мир кривых зеркал и стен.

Мир — он твой,

Ты же в нём — изгой,

Заблудившийся, гордый и слепой.

Стоит повернуть,

Изменить свой путь —

Птицы вслед закричат,

Люди вслед замолчат.

Куда ты идешь столько лет?

Дорогой ненужных побед,

Тропой неизбежных падений и слёз.

По нити разорванных вен,

По книге своих перемен,

Дорогой измен, но ведь вольному — воля.

Безумец, ты снова один,

Среди черно-белых картин,

Среди разноцветных мечтаний и грез.

Куда ты идешь столько лет?

На семь бед — один лишь ответ,

А истины нет и лишь вольному — воля.

Не узнаешь — не спасешь,

Не полюбишь — не вернешь

Своих надежд, развеянных по снам.

Люди ищут, Боги спят,

Вновь дороги вдаль летят,

Туда, где нас поймут и нас простят.

Мир — он твой,

Ты же в нём — изгой,

Заблудившийся, гордый и слепой.

Стоит повернуть,

Изменить свой путь —

Птицы вслед закричат,

Люди вслед замолчат.

Куда ты идешь столько лет?

Дорогой ненужных побед,

Тропой неизбежных падений и слёз.

По нити разорванных вен,

По книге своих перемен,

Дорогой измен, но ведь вольному — воля.

Безумец, ты снова один,

Среди черно-белых картин,

Среди разноцветных мечтаний и грез.

Куда ты идешь столько лет?

На семь бед — один лишь ответ,

А истины нет и лишь вольному — воля.

Куда ты идешь столько лет?

Дорогой ненужных побед,

Тропой неизбежных падений и слёз.

По нити разорванных вен,

По книге своих перемен,

Дорогой измен, но ведь вольному — воля.

Безумец, ты снова один,

Среди черно-белых картин,

Среди разноцветных мечтаний и грез.

Куда ты идешь столько лет?

На семь бед — один лишь ответ,

А истины нет и лишь вольному — воля.

Не побачиш—не зрозумієш,

Не повіриш — не найдеш

Шляхи до своєї душі, що потрапила в полон.

Люди вірять, боги сплять.

Час дарує новий погляд

На Старий світ кривих дзеркал і стін.

Світ - він твій,

Ти ж у ньому — ізгой,

Заблуканий, гордий і сліпий.

Варто повернути,

Змінити свій шлях —

Птахи слідом закричать,

Люди слідом замовчать.

Куди ти йдеш стільки років?

Дорогою непотрібних перемог,

Стежкою неминучих падінь і сліз.

По нитки розірваних вен,

За книгою своїх змін,

Дорога зрада, але адже вільному — воля.

Безумець, ти знову один,

Серед чорно-білих картин,

Серед різнокольорових мрій і мрій.

Куди ти йдеш стільки років?

На сім бід - одна лише відповідь,

А істини немає і лише вільному — воля.

Не впізнаєш — не врятуєш,

Не полюбиш — не повернеш

Своїх надій, розвіяних за сном.

Люди шукають, Боги сплять,

Знов дороги вдалину летять,

Туди, де нас зрозуміють і нас пробачать.

Світ - він твій,

Ти ж у ньому — ізгой,

Заблуканий, гордий і сліпий.

Варто повернути,

Змінити свій шлях —

Птахи слідом закричать,

Люди слідом замовчать.

Куди ти йдеш стільки років?

Дорогою непотрібних перемог,

Стежкою неминучих падінь і сліз.

По нитки розірваних вен,

За книгою своїх змін,

Дорога зрада, але адже вільному — воля.

Безумець, ти знову один,

Серед чорно-білих картин,

Серед різнокольорових мрій і мрій.

Куди ти йдеш стільки років?

На сім бід - одна лише відповідь,

А істини немає і лише вільному — воля.

Куди ти йдеш стільки років?

Дорогою непотрібних перемог,

Стежкою неминучих падінь і сліз.

По нитки розірваних вен,

За книгою своїх змін,

Дорога зрада, але адже вільному — воля.

Безумець, ти знову один,

Серед чорно-білих картин,

Серед різнокольорових мрій і мрій.

Куди ти йдеш стільки років?

На сім бід - одна лише відповідь,

А істини немає і лише вільному — воля.