Одиночество - Сергей Маврин

Знаю, что жестоко

Будет так с тобою говорить

Все мы одиноки, люди,

Даже в час своей любви.

В жизни или смерти

Человек всегда один

Где-то больше света,

Где-то чуть плотнее дым.

Ангел там, на небе,

Ставит в окна по свече,

Чтоб забросить невод

И ловить сердца людей.

Чем улов богаче будет,

Тем больней смотреть в глаза,

Ничего не значит

Здесь теперь и детская слеза!

Знать, что завтра будет,

Я сегодня не хочу…

И пусть зажечь забудут

Наверху мою свечу.

Все мы одиноки!

Но обмани себя в мечтах,

Знаю, что жестоко

Говорить с тобой так…

В жизни или смерти

Человек всегда один

Где-то больше света,

Где-то чуть плотнее дым.

Ангел там, на небе,

Ставит в окна по свече,

Чтоб забросить невод

И ловить сердца людей…

Знаю, що жорстоко

Так буде з тобою говорити

Усі ми самотні, люди,

Навіть у годину свого кохання.

У житті або смерті

Людина завжди одна

Десь більше світла,

Десь трохи щільніше дим.

Ангел там, на небі,

Ставить у вікна по свічці,

Щоб закинути невід

І ловити серця людей.

Чим улов багатший буде,

Тим більше дивитися в очі,

Нічого не означає

Тут тепер і дитяча сльоза!

Знати, що завтра буде,

Я сьогодні не хочу…

І нехай запалити забудуть

Нагорі мою свічку.

Усі ми самотні!

Але обдури себе в мріях,

Знаю, що жорстоко

Говорити з тобою так…

У житті або смерті

Людина завжди одна

Десь більше світла,

Десь трохи щільніше дим.

Ангел там, на небі,

Ставить у вікна по свічці,

Щоб закинути невід

І ловити серця людей...