Здесь и сейчас - Сергей Маврин

Здесь за деньги снимают боль,

Выкупают любовь и стыд

И на каждого будет роль —

Кто слезами, кто кровью умыт

Здесь на каждого свой туман,

Злые грезы и просто рай…

Каждый верит своим богам,

А по сути, бежит на край.

Здесь из веры куют гроши.

Здесь заплеванных душ приют,

Что из окон идут в тиши,

Кто в последний, кто в первый путь.

Здесь сжигают себя дотла,

Чтоб хоть миг, но побыть огнём

И влюбляются в зеркала,

Чотб исчезнуть неясным днём…

Здесь в бессмысленном ищут суть,

Здесь истоки покрыты мхом,

Здесь так сложно найти свой путь

И так просто упасть на дно.

Этот мир для таких, как мы.

Этот мир обречён на нас.

Но реальность не изменить,

И живём мы в ней здесь и сейчас.

Здесь воюют за право жить.

Здесь мешают слезами кровь.

Здесь и заживо просто сгнить,

И посмертно узнать любовь.

Здесь за золотом прячут грязь.

За улыбками боль и стон.

Только смерть ходит не таясь,

Раздавая покой и сон.

Здесь в бессмысленном ищут суть,

Здесь истоки покрыты мхом,

Здесь так сложно найти свой путь

И так просто упасть на дно.

Этот мир для таких, как мы.

Этот мир обречён на нас.

Но реальность не изменить,

И живём мы в ней здесь и сейчас

Тут за гроші знімають біль,

Викупають кохання і сором

І на кожного буде роль —

Хто сльозами, хто кров'ю вмитий

Тут на кожного свій туман,

Злі мрії і просто рай…

Кожен вірить своїм богам,

А по суті, біжить на край.

Тут із віри кують гроші.

Тут заплеваних душ притулок,

Що з вікон йдуть у тиші,

Хто в останній, хто в перший шлях.

Тут спалюють себе вщент,

Щоб хоч мить, але побути вогнем

І закохуються в дзеркала,

Чотб зникнути незрозумілим днем.

Тут у безглуздому шукають суть,

Тут витоки покриті мохом,

Тут так складно знайти свій шлях

І так просто впасти на дно.

Цей світ є для таких, як ми.

Цей світ приречений на нас.

Але реальність не змінити,

І живемо ми в ній тут і зараз.

Тут воюють за право жити.

Тут заважають сльозами кров.

Тут і живцем просто згнити,

І посмертно пізнати любов.

Тут за золотом ховають бруд.

За посмішками біль і стогін.

Тільки смерть ходить не таючись,

Роздаючи спокій і сон.

Тут у безглуздому шукають суть,

Тут витоки покриті мохом,

Тут так складно знайти свій шлях

І так просто впасти на дно.

Цей світ є для таких, як ми.

Цей світ приречений на нас.

Але реальність не змінити,

І живемо ми в ній тут і зараз