Castlevania - Кипелов, Сергей Маврин

Древний храм на скале освещен луной,

Сотни лет он стоит, скован тишиной,

Там огонь священный жертву ждет!

Ветер бьет по лицу крыльями дождя,

Крик летит в пустоту, слышу эхо, эхо я,

Стиснув зубы, я иду вперед.

Вверх магнитом тянет

Жертвенное пламя

Храма,

Стану морем света

Или горстью пепла

Там я!

Не проси — не возьму тебя с собой,

Не смотри — смысла жизни я не знаю,

Не желай тайны выведать чужой,

Помолчи — время есть, я продолжаю!

Вижу знак на стене — кто-то ждал меня,

Семь свечей, семь теней пляшут на камнях,

И блестит магический кинжал.

Проклят будь этот миг — я схватил клинок,

Грянул хор горькой тьмы, рассмеялся Бог!

Род людской последней жертвой стал.

Жизни смерть итожит,

Всех огонь священный

Гложет.

Очищенье светом,

Горьким серым пеплом,

Боже!

Не проси — не возьму тебя с собой,

Не смотри — смысла жизни я не знаю,

Не желай, тайны выведать чужой,

Вот и все!

Я лишь дух, я исчезаю …

Боже!

Боже!

Стародавній храм на скелі освітлений місяцем,

Сотні років він стоїть, скований тишею,

Там вогонь священний на жертву чекає!

Вітер б'є по обличчю крилами дощу,

Крик летить у пустоту, чую луну, луна я,

Стиснувши зуби, я іду вперед.

Вгору магнітом тягне

Жертвове полум'я

Храм,

Стану морем світла

Або жменю попелу

Там я!

Не проси - не візьму тебе з собою,

Не дивися— сенсу життя я не знаю,

Не бажай таємниці вивідати чужий,

Помовчи - час є, я продовжую!

Бачу знак на стіні — хтось чекав мене,

Сім свічок, сім тіней танцюють на камінні,

І блищить магічний кинджал.

Проклятий будь цю мить — я схопив клинок,

Гримнув хор гіркої темряви, розсміявся Бог!

Рід людської останньою жертвою став.

Життя смерть ітожить,

Усіх вогонь священний

Глине.

Очищення світлом

Гірким сірим попелом,

Боже!

Не проси - не візьму тебе з собою,

Не дивися— сенсу життя я не знаю,

Не бажай, таємниці вивідати чужий,

От і все!

Я тільки дух, я зникаю …

Боже!

Боже!