Пророк - Сергей Маврин

Человек или Бог?

Дьявол я, или пророк?

Гений темных предсказаний,

Эхо вещих снов.

Вниз лицом на земле

Я лежал бы сотни лет,

Скован ненавистью к небу,

К самому себе.

Время войн, катастроф,

Я читал по картам снов.

И на грязных площадях

Я взывал к толпе.

Но пророк для людей

И колдун, и лицедей.

В их глазах я видел страх-

Страх душой прозреть.

Небо и земля

Созданы не нами,

Жизней прожитых

Нам не изменить.

Завтра и вчера

Связаны веками,

Как начертано,

Так тому и быть.

Я один... Навсегда.

Так жесток небесный дар

Было незачем рождаться

В грозовой ночи.

Знать бы мне лишь одно:

В мире ослепленных тьмой

Может солнцем показаться

Пламя от свечи.

Небо и земля

Созданы не нами,

Жизней прожитых

Нам не изменить.

Завтра и вчера

Связаны веками,

Как начертано,

Так тому и быть.

Дай родиться вновь не из огня.

Дай родиться из воды и света.

Жить, не зная боли и проклятий

И не зная завтрашнего дня.

Жить, не ведая иных миров.

Жить, и не просить у них ответа.

Я безумен, отпусти меня.

Дай же мне родиться, боже, вновь!

Людина чи Бог?

Диявол я, чи пророк?

Геній темних пророцтв,

Відлуння пророчих снів.

Вниз обличчям на землі

Я лежав би сотні років,

Скутий ненавистю до неба,

До себе.

Час воєн, катастроф,

Я читав карти снів.

І на брудних площах

Я волав до натовпу.

Але пророк для людей

І чаклун, і лицедій.

В їхніх очах я бачив страх-

Страх душею прозріти.

Небо і земля

Створені не нами

життя прожитих

Нам не змінити.

Завтра та вчора

Пов'язані віками,

Як написано,

Так тому і бути.

Я один... Назавжди.

Так жорстокий небесний дар

Нема чого народжуватися

У грозову ніч.

Знати б мені лише одне:

У світі засліплених пітьмою

Може сонцем здатися

Полум'я від свічки.

Небо і земля

Створені не нами

життя прожитих

Нам не змінити.

Завтра та вчора

Пов'язані віками,

Як написано,

Так тому і бути.

Дай народитись знову не з вогню.

Дай народитися з води та світла.

Жити, не знаючи болю та прокльонів

І не знаючи завтрашнього дня.

Жити, не знаючи інших світів.

Жити і не просити у них відповіді.

Я божевільний, відпусти мене.

Дай мені народитися, боже, знову!