Лететь - Сергей Маврин

Лететь, не видя преград,

Доверяя сердцу путь.

Гореть как летний закат,

Открывая небу суть.

Искать забытые сны

В череде прошедших дней.

Листать страницы весны

И хранить тепло в себе.

Вверх, на свет!

Сотни лет

Я ищу ответ.

И скользит

Веры нить

Через дни,

Бедам вслед.

Дай же, небо, той выси,

Что расправит мне крылья над бездною вновь.

Бремя тягостных мыслей

Пусть рассеет потоками южных ветров.

Сплетать начало начал

Из огней бессонных зорь,

Мечтать покинуть причал,

Чтобы вновь доплыть домой.

Не ждать попутных ветров,

Милости чужих богов.

Равнять друзей и врагов

По теплу от их следов.

Вверх, на свет!

Сотни лет

Я ищу ответ.

И скользит

Веры нить

Через дни,

Бедам вслед.

Дай же, небо, той выси,

Что расправит мне крылья над бездною вновь.

Бремя тягостных мыслей

Пусть рассеет потоками южных ветров.

Вверх, на свет!

Сотни лет

Я ищу ответ.

И скользит

Веры нить

Через дни,

Бедам вслед.

Дай же, небо, той выси,

Что расправит мне крылья над бездною вновь.

Бремя тягостных мыслей

Пусть рассеет потоками южных ветров.

Летіти, не бачачи перешкод,

Довіряючи серцю шлях.

Горіти як літній захід,

Відкриваючи небу суть.

Шукати забуті сни

У черзі минулих днів.

Погортати сторінки весни

І зберігати тепло у собі.

Вгору, на світ!

Сотні років

Я шукаю відповіді.

І ковзає

Віри нитку

Через дні,

Бідам услід.

Дай же, небо, тої виси,

Що розправить мені крила над безоднею знову.

Тягар тяжких думок

Нехай розсіє потоками південних вітрів.

Сплітати початок

З вогнів безсонних зоря,

Мріяти покинути причал,

Щоб знову доплисти додому.

Не чекати попутних вітрів,

Милості чужих богів.

Рівняти друзів та ворогів

По теплу від слідів.

Вгору, на світ!

Сотні років

Я шукаю відповіді.

І ковзає

Віри нитку

Через дні,

Бідам услід.

Дай же, небо, тої виси,

Що розправить мені крила над безоднею знову.

Тягар тяжких думок

Нехай розсіє потоками південних вітрів.

Вгору, на світ!

Сотні років

Я шукаю відповіді.

І ковзає

Віри нитку

Через дні,

Бідам услід.

Дай же, небо, тої виси,

Що розправить мені крила над безоднею знову.

Тягар тяжких думок

Нехай розсіє потоками південних вітрів.