Душа - Сергей Маврин

Ветром летят птицы времени

В гонке без слёз,

Без сомнений и судей!

Жажда успеть всё

Неистово льёт через край

Сотней жизней и судеб!

Что будет, то суждено!

Пела, смеялась Душа!

Камнем упала на дно!

Вихрем ушла в небеса!

Кто стелил обманом мой путь?

А кто открывал истинную суть?

Кто сжигал в порочных кругах?

А кто из огня вынес на руках?

Боль проклинал и купался в ней,

Верил в любовь,

Рвал сомнениями сердце!

Вечность дарил, время продал

И чтил всех святых,

Но в пороках согрелся!

Вітром летять птахи часу

У гонці без сліз,

Без сумнівів і суддів!

Жага встигнути все

Шалено ллє через край

Сотній життів і судів!

Що буде, те суджено!

Співала, сміялася Душа!

Каменем упала на дно!

Вихрем пішла в небеса!

Хто стелив обманом мій шлях?

А хто відкривав справжню суть?

Хто спалював у порочних колах?

А хто з вогню виніс на руках?

Біль проклинав і купався в ній,

Вірив у любов,

Рвав сумніви серце!

Вічність дарував, час продав

І шанував усіх святих,

Але в пороках зігрівся!