Безумец - Сергей Маврин

Я видел сон, как там надо мной небо слилось с водою.

Осколки дней опять собрались вдруг в зеркала.

Слетали вниз все маски с лица наедине с собою,

Добро и зло смотрели в упор сквозь грани стекла.

Безумец!

По-прежнему один

Среди тех же самых картин,

За ними смеялась и пела

Душа в созвездии руин.

И вот во мне и жалость, и злость, стремленья и лень смешались,

Любовь и спесь, сомненья и ложь, жестокость и свет.

И мне в лицо из глади зеркал мои двойники смеялись,

А я искал в знакомых глазах верный ответ.

Безумец!

По-прежнему один

Среди тех же самых картин,

За ними смеялась и пела

Душа в созвездии руин.

Всяк свою судьбу слагает сам, -

Завещали нам Ева и Адам,

Все дороги, к свету или в бездну

Каждый выбирает сам.

Каждый молится своим богам

Вопреки словам, мыслям и делам,

Но кончаются пути земные,

Будет плата по счетам.

След, что оставил ты здесь,

Он - песчинка в пустыне безмолвия.

Каждый сам себе рисует линию судьбы,

По ней ушла душа твоя.

Будет новый рассвет.

Будет ночь, не чернее, чем прежняя.

Новый день придёт, хоть старый будет в нём сюжет,

За ним ушла душа твоя.

Безумец!

По-прежнему один

Среди тех же самых картин,

За ними смеялась и пела

Душа в созвездии руин.

Я бачив сон, як там наді мною небо злилося з водою.

Уламки днів знову зібралися раптом у дзеркала.

Злітали вниз всі маски з лиця наодинці з собою,

Добро і зло дивилися крізь межі скла.

Безумець!

Як і раніше один

Серед тих самих картин,

За ними сміялася та співала

Душа в сузір'ї руїн.

І ось у мені і жалість, і злість, прагнення і ліньки змішалися,

Любов і пиха, сумніви та брехня, жорстокість та світло.

І мені в обличчя з гладі дзеркал мої двійники сміялися,

А я шукав у знайомих очах вірну відповідь.

Безумець!

Як і раніше один

Серед тих самих картин,

За ними сміялася та співала

Душа в сузір'ї руїн.

Всяк свою долю складає сам, -

Заповіли нам Єва та Адам,

Усі дороги, до світла чи у прірву

Кожен вибирає сам.

Кожен молиться своїм богам

Всупереч словам, думкам та справам,

Але кінчаються шляхи земні,

Буде плата за рахунками.

Слід, що ти залишив тут,

Він - піщинка в пустелі безмовності.

Кожен сам собі малює лінію долі,

Нею пішла душа твоя.

Буде новий світанок.

Буде ніч, не чорніша, ніж колишня.

Новий день прийде, хоч старий буде в ньому сюжет,

За ним пішла душа твоя.

Безумець!

Як і раніше один

Серед тих самих картин,

За ними сміялася та співала

Душа в сузір'ї руїн.