Venas con humo y palabras - Marea

La vamos a tener si no puedo dar trotes

Si quieres meter alpiste en mis barrotes

Y no hay dios ni fe que me discuta

Que me vuelvo muy hijoputa' si me da…

Prefiero tener vacío el comedero

Ya le tiraré bocaos' al mundo entero

Luego miraré donde lo escupo

Se revuelve y yo me ocupo de mirar…

Si no hay pa' comer me subiré al manzano

Para verlas venir en un carromato

De cosas por hacer, de ciegos dando palos

Que la vida es muy puta y yo me he vuelto muy malo

Y si encarta soledad, pues soledad pal saco

Lo mismo me dará dar como ser dado

Que no pienso dejar na de na pa los gusanos

La luna me maúlla pa que yo menee el rabo

A la altura del perejil se han quedado todos mis sueños

Me hago un vestido con to lo que he perdido

Y ya tiene sentido sonreír

Lleva volantes pa' mentir, para ondularme como el trigo

Y así decir, que desde que te has ido

La bailo igual contigo que sin ti

Si intentas comprender mis noches de desvelo

Me quieres comprar con puñaos' de caramelos

Manojos de perder, con jugo de los charcos

Machaca el almirez, me tienes en tus manos

Y ojalá te vaya bien, y pa' pasar el rato

Tú siembra para ti, y más cuando me callo

Me callo lo que hay, lo que hay es lo que toca

Y pa' tocar el corazón es mejor no abrir la boca

A la altura del perejil se han quedado todos mis sueños

Me hago un vestido con to lo que he perdido

Y ya tiene sentido sonreír

Lleva volantes pa' mentir, para ondularme como el trigo

Y así decir, que desde que te has ido

Aún nadie me ha vencido

Hoy quiero poner mi reino de despojos en estos lugares

Donde la primera vez pusimos al alba a hacer malabares

Y no he de volver a ver el sudor empañando portales

Me sale tan mal cuando miro hacia atrás…

Me abriré las venas, me saldrán palabras

Guárdate el cencerro, pónselo a otra cabra

Que a mí no me cabe, que llevo colgando

Demasiadas llaves, todos los quebrantos

A la altura del perejil se han quedado todos mis sueños

Me hago un vestido con to lo que he perdido

Y ya tiene sentido sonreír

Lleva volantes pa' mentir, para ondularme como el trigo

Y así decir, que desde que te has ido…

No me pienso quedar, ni un momento ni un rato

Para planear quién pagará los platos

De mi desespere, mi sofoco

Sé de quién se ha vuelto loco de esperar

La vamos a tener

У нас це буде, якщо я не можу бігати

Якщо ти хочеш покласти пташине насіння в мої бари

І немає бога чи віри, які б зі мною сперечалися

Що я стану сукиним сином, якщо він дасть мені...

Я вважаю за краще, щоб годівниця була порожня

Я кидаю закуски на весь світ

Тоді я буду дивитися, куди я виплюну

Він ворушиться, а я подбаю про пошук…

Якщо нема чого їсти, я залізу на яблуню

Щоб побачити, як вони приїжджають у вагоні

Про справи, про те, що б'ють сліпих

Це життя дуже повії, і я стала дуже поганою

А якщо ти encarta самотність, то самотність за мішок

Те саме дасть мені віддати, як дати

Я не збираюся нічого залишати для хробаків

Місяць нявкає на мене так, що я виляю хвостом

На висоті петрушки залишилися всі мої мрії

Я шию собі сукню з усім, що втратила

І вже є сенс посміхатися

Беріть листівки, щоб брехати, хвилясти, як пшениця

І так би мовити, відколи тебе не стало

Я танцюю це з тобою так само, як і без тебе

Якщо спробуєш зрозуміти мої безсонні ночі

Ти хочеш купити мене жменями цукерок

Пучки марноти, з соком з калюж

Розчавити товкачик, ти тримаєш мене в руках

І я сподіваюся, що у вас все буде добре, і ви скоротите час

Ти для себе сієш, і більше, коли я мовчу

Я мовчу, що є, що є, те, що торкається

А щоб торкнутися серця, краще рота не відкривати

На висоті петрушки залишилися всі мої мрії

Я шию собі сукню з усім, що втратила

І вже є сенс посміхатися

Беріть листівки, щоб брехати, хвилясти, як пшениця

І так би мовити, відколи тебе не стало

мене ще ніхто не бив

Сьогодні я хочу покласти своє королівство здобич у ці місця

Куди перший раз поставили світанок жонглювати

І я більше не побачу порталів, що запотіють піт

Мені стає так погано, коли я озираюся назад...

Розкрию вени, слова вийдуть

Зберігай коров'ячок, поклади на іншу козу

Що мені не підходить, що я вішається

Забагато ключів, усі злами

На висоті петрушки залишилися всі мої мрії

Я шию собі сукню з усім, що втратила

І вже є сенс посміхатися

Беріть листівки, щоб брехати, хвилясти, як пшениця

І так би мовити, відколи тебе не стало...

Я не планую залишатися ні на мить, ні на деякий час

Планувати, хто буде платити за посуд

Від мого розпачу, моєї задухи

Я знаю, хто збожеволів від очікування

у нас це буде