Jindama - Marea

Cinco esquinitas tendrá siempre mi cama;

Cuatro macarras, de barrio me la guardan

Y la custodian

A punta de bardeo

Y cuando estoy de bostezar

Salen los bichos y los nichos piden más

Entre los gritos de «¡Soltad a Barrabás!»

Mientras fallece Morfeo y se levanta el deseo

Háblame, madre, ¿Por qué tengo jindama

Si los bandidos cuidan de la camada

Y harán que caiga

Maná de sus cabellos?

Que en tu regazo quiero hallar

Un calabozo que me sepa a libertad

Para, con ella, ser la envidia del penal

Con los barrotes más bellos…

Con los más bellos…

He florecido con tanto ruido

Que el trueno me habita la piel

-La ciencia, llegó de Plasencia

Y de Carabanchel-;

Hijo del hambre, enfebrecido

Jamás dejaré de perder

Si quieres perderte conmigo

Duérmete, niño, que son afiladores

Los que te silban y anuncian los albores

De los caminos

De dagas y puñales

En donde habrás de tropezar

Porque quisiste acariciar a Satanás

Encandilado por su aliento

Y el manjar que te mitigue los males

Todos los males

He florecido con tanto ruido

Que el trueno me habita la piel

-La ciencia, llegó de Plasencia

Y de Carabanchel-;

Hijo del hambre, enfebrecido

Jamás dejaré de perder

Si quieres perderte conmigo

У п’яти маленьких куточках завжди буде моє ліжко;

Четверо звідників із сусідства зберігають його для мене

і вони це охороняють

У точці бардео

І коли я позіхаю

Жуки з’являються, а ніші просять більше

Між криками «Відпустіть Варавву!»

Поки Морфей вмирає, а бажання зростає

Поговори мені, мамо, навіщо мені джиндама

Якщо бандити доглядають за сміттям

І вони змусять його впасти

Манна з її волосся?

Що на твоїх колінах я хочу знайти

Підземелля зі смаком свободи

Щоб з нею стати предметом заздрості злочинця

З найкрасивішими барами...

З найкрасивішою…

Я розквітла з таким шумом

Що грім вселяється в мою шкіру

-Наука прийшла з Пласенсії

А від Карабанчель-;

Син голоду, лихоманка

Я ніколи не перестану програвати

Якщо ти хочеш загубитися зі мною

Лягай спати, дитино, вони точилки

Ті, що тобі свистять і сповіщають світанок

доріг

З кинджалів і кинджалів

де ти спіткнешся

Тому що ти хотів попестити сатану

Засліплений твоїм диханням

І ласощі, що пом'якшує ваші недуги

все зло

Я розквітла з таким шумом

Що грім вселяється в мою шкіру

-Наука прийшла з Пласенсії

А від Карабанчель-;

Син голоду, лихоманка

Я ніколи не перестану програвати

Якщо ти хочеш загубитися зі мною