Un hierro sin domar - Marea

¡Ah del castillo!

Vengo najando;

De los ondunares me estoy escapando

¿Quién me abre la cancela?

Muy de vez en vez

Y muy de cuando en cuando

Saco los ladrillos que he estado randando:

Son de la rancia escuela

Poseo un mirlo blanco

Que viene por detrás;

Que cierra los estancos;

Que quiere enseñarme a llorar

Tengo un freno mulero

Que lo quiero regalar:

Conmigo no ha podido

Y tampoco podrá

Abre el pestillo y la gatera

Y que le den por culo a tanta primavera;

Que ya me esta cansando

Se quedo varada con su cantinela

Con el pelo negro de avivar la hoguera…

Y se que no es para tanto

Tenía un rayo verde

Pero se me apagó

Y no encontré el pesebre

Que dio de comer al cantor

Se me pasó la fiebre

Y el otoño se pasó;

Solo quedó diciembre…

Su agonía y yo

¡Qué más quisiera

Que vinieras a mi funeral!

Pero me emperro

En ser un hierro sin domar

Que me pusieras

Un recuerdo en el ojal

Y, luego, fuego

Que recuerde lo que he sido

Del baratillo estoy colgando:

Todo lo que pillo lo voy amasando

Y no me entra en la mollera

Sigo con el alba de los albañiles;

Con la barahúnda de ferrocarriles;

Con la naranja entera

Poseo un mirlo blanco

Que viene por detrás;

Que cierra los estancos;

Que quiere enseñarme a llorar

Tengo un freno mulero

Que lo quiero regalar:

Conmigo no ha podido

Y tampoco podrá

¡Qué más quisiera

Que vinieras a mi funeral!

Pero me emperro

En ser un hierro sin domar

Que me pusieras

Un recuerdo en el ojal

Y, luego, fuego

Que recuerde lo que he sido

О замок!

Я прийшов наджандо;

Я тікаю з непроглядів

Хто відчиняє мені ворота?

дуже час від часу

І дуже зрідка

Я виймаю цеглини, які я розграбував:

Вони з прогорклої школи

У мене є білий дрозд

Це йде ззаду;

Це закриває тютюнові лавки;

хто хоче навчити мене плакати

У мене гальмо мула

Що я хочу подарувати:

Зі мною він так і не зміг

А ти не зможеш

Відкрийте засув і котячий клапан

І нахрен стільки весни;

це мене вже втомлює

Вона залишилася на вітер зі своєю частівкою

З чорним волоссям від розпалювання багаття...

І я знаю, що це не так вже й погано

Була зелена блискавка

Але це вийшло на мене

А ясла не знайшов

Чим годувала співака

моя гарячка зникла

І пройшла осінь;

Залишився лише грудень...

Його агонія і я

Чого ще я хотів би?

Щоб ти прийшов на мій похорон!

але я застрягаю

У тому, щоб бути неприборканим залізом

що ти поставив мене

Пам’ять у петлиці

А потім вогонь

Згадайте, ким я був

Я вишу з базару:

Все, що спіймаю, мішаю

І це мені не підходить

Я продовжую з зорею мулярів;

З гоміном залізниць;

З цілим апельсином

У мене є білий дрозд

Це йде ззаду;

Це закриває тютюнові лавки;

хто хоче навчити мене плакати

У мене гальмо мула

Що я хочу подарувати:

Зі мною він так і не зміг

А ти не зможеш

Чого ще я хотів би?

Щоб ти прийшов на мій похорон!

але я застрягаю

У тому, щоб бути неприборканим залізом

що ти поставив мене

Пам’ять у петлиці

А потім вогонь

Згадайте, ким я був