Marea - Marea

Cuantas veces me habré preguntao'

¿Qué es lo que se desata detrás de su cara?

Si tu supieras, si yo te dijera, si yo te contara…

La enlazaron y se ha desatao' y ondea por la acera

El vuelo de su falda, es su bandera

Es donde guarda

Su nombre se llama marea

Y estaba tan sólita que me fui pallá

¿Quieres hablar conmigo?

¡Pues claro que sí!

Su soledad es una vieja enjuta

Rodeá de hijos de puta que se ríen de

Ella pues todos quisieran ser como marea

Y cuentan que un verano voló

Y se dejó el corazón debajo de la cama

Que le dijo que no volvería

Que no la esperara

Quién le iba a decir

Que al final iba a unir su tripa

Con la má, con un poeta de cañerías

Poeta de mierda, de manos vacías

Que necesita a alguien cuando

Va a caer

Que borra las fronteras con solo sus pies

Dame fuerte en la entrepierna

No me dejes que me duerma

Que esta noche me las piro a

Enseñarle los dientes al mundo contigo

Скільки разів я запитував себе

Що це розв'язано за його обличчям?

Якби ти знав, якби я сказав тобі, якби я сказав тобі...

Вони зв’язали її, а вона розв’язана і махає по тротуару

Політ її спідниці — її прапор

там, де він тримається

Його ім’я називається припливом

І я був такий самотній, що поїхав за кордон

Ти хочеш зі мною поговорити?

Звичайно так!

Її самотність — худа стара жінка

Оточіть себе сукиними синами, які сміються

Вона, ну, кожна хотіла б бути як приплив

А кажуть, що пролетіло одне літо

І залишив серце під ліжком

Хто йому сказав, що він не повернеться

Що я її не дочекався

хто збирався розповісти

Що врешті-решт він збирався об’єднати свій нутро

З моїм, з поетом сопілки

Поет лайна з порожніми руками

що тобі хтось потрібен, коли

Воно впаде

Це стирає кордони лише його ногами

Дай мені міцно в промежину

не дай мені заснути

Сьогодні ввечері я прошу їх

З тобою на світ оголені зуби