Aceitunero - Marea

El cristal de mi pecera tan sólo lo ensucias tú

Cuando dices: Romero, qué solo estás

No es pa tanto, haz el favor, abre la luz y cierra el gas

Que se van los churretes de sudor del ataúd

Y el olor de cantaores al llorar

Y mi luna de Jaén baja de luto a caminar

Aceitunero el sol

Y el cante de ese grajo que en mi garganta no quiere anidar

Aceitunero yo

Si un día fui camino, pues hoy muele molino y a rodar

Aceitunero el sol

Con dientes en las botas, mordiendo a las gaviotas al pisar

Vareando poetas para hacerlos hablar

El morral donde guardo lo que he sido se perdió

Con los callos del mango de la sartén

Mis alhajas, mi mortaja, con todo lo que ahora me da igual

Me quedó una rienda hecha en cuero de tu piel

El fragor de chiribitas al mirar

Unos pies de enredadera y ratoneras para el despertar

Aceitunero el sol

Que prende los fogones del pecho del que lo quiere mirar

Aceitunero yo

Llenitos los bolsillos de aromas de membrillo y de galán

Aceitunero el sol

Muriendo a las mañanas cayendo de su rama a mi trigal

Para hacerme una lumbre

Aceitunero el sol

Que se acuesta en los mares y siempre le quitan algún retal

Aceitunero yo

Que asusto a la simiente con mi voz de aguardiente al acunar

Aceitunero el sol

El árbol de pesares que nunca deja ver el robledal

Aceitunero soy

Y los sacos no dan abasto de olores

De sillas de anea, de tantos sudores

De anís y pestiños, de lechos de almendra

De bolas de enebro, de más corazones

No caben más gatos con sus cascabeles

Con sus noches muertas para que las vele

No cabe ni siquiera la luz

Скло мого акваріума брудне лише від тебе

Коли ти кажеш: Ромеро, який ти самотній

Нічого страшного, будь ласка, увімкни світло і вимкни газ

Щоб мазки поту покидали труну

І запах співаків, що плачуть

І мій місяць Хаен сходить у жалобі, щоб ходити

оливкове дерево сонце

І пісня того грака, що не хоче гніздитися мені в горлі

оливкова олія

Якби я колись пішов у дорогу, то сьогодні млин меле й котиться

оливкове дерево сонце

З зубами в чоботях, кусаючи чайок, коли вони ступають

Трусити поетів, щоб вони заговорили

Рюкзак, в якому я зберігаю те, що був, загубився

З рубцем від ручки каструлі

Мої прикраси, мій саван, з усім, що тепер мені байдуже

Мені залишився шкіряний повод із твоєї шкіри

Крик чірібіти при погляді

Кілька лозових ніг і мишоловок, щоб прокинутися

оливкове дерево сонце

Що розпалює печі від скрині того, хто хоче на неї подивитися

оливкова олія

Кишені наповнені ароматами айви та галантності

оливкове дерево сонце

Вмирає вранці, падає зі своєї гілки на моє пшеничне поле

щоб зробити мені світло

оливкове дерево сонце

Що лежить у морях, і вони завжди забирають якийсь брухт

оливкова олія

Що я лякаю зернятко своїм голосом коньяку, коли колись

оливкове дерево сонце

Дерево жалю, яке ніколи не дає побачити дубовий гай

Я оливник

А мішки не справляються із запахами

Від стільців анеї, від стількох потів

З анісу і пестиньо, з мигдалю

З ялівцевих кульок, побільше сердечок

Більше котів з дзвіночками немає

З його мертвими ночами, щоб ви могли спостерігати

Навіть світла немає