Mierda y cuchara - Marea

Cuntame, dime, їQuin te ha colgado el mar de las pestaas?

Y ahora drsena de estiercol se torn la comisura de los besos.

Sed de limn, cimbrear como las espadaas

Y en el hueco de mi espalda y la pared cuelga tu nido del revs.

Y cada huevo parido es nada y cada beso en la boca es nada.

Como si no hubiera pasado nada…

Un reguero de luna ser nuestra casa,

De esta luna tan puta de pechos de plata.

Ser el arrullar de la libertad,

Que tiene cogida pa ti y para mi en la goma de sus bragas.

Cuntame del llover, de los das de mierda y cuchara,

De la rara podredumbre del querer, cuando no falta de nada

Porque s que el saber no sirvi para daar tus labios,

Y que te sobra todo lo que va despus, de yo te quiero y yo, tambin.

Y mi costilla arrancada es nada, y cada trino quebrado es nada,

Que fuimos solos y seremos nada…

Aguacero de soles caer en nuestra cama,

Que solo quiere amores de piernas mojadas.

Y dejarnos prender, que no es menester

Ponernos en pie, t como luna en celo y yo como una cabra.

Regar, sin querer, con silencio, estrellas, tu cuarto,

Que no anhela ms que el grito del papel en el que he escrito mi quehacer,

Que nunca ms servir de nada si su tronido se qued en nada

Cuando su savia ya no riega nada…

Un reguero de luna ser nuestra casa,

De esta luna tan puta de pechos de plata.

Ser el arrullar de la libertad,

Que tiene cogida pa ti y para mi en la goma de sus bragas.

Скажи, скажи, хто море з твоїх вій повісив?

А тепер гнійник став куточком поцілунків.

Жага лимона, гойдайся, як мечі

А в дуплі моєї спини і стіни виси твоє гніздо догори дном.

І кожне вилупилося яйце — ніщо, і кожен поцілунок в уста — ніщо.

Ніби нічого не сталося…

Стежка місячного світла буде нашим домом,

Від цього проклятого місяця зі сріблястими грудьми.

Щоб була колискова свободи,

Що вона трахається для тебе і для мене в гумці трусиків.

Розкажи мені про дощ, про дні лайна і ложки,

Про рідкісну гнилість бажання, коли нічого не бракує

Бо я знаю, що знання не пошкодили твої губи,

І щоб у вас було багато всього, що буде після, я люблю вас і я теж.

І моє розірване ребро - ніщо, і кожна зламана трель - ніщо,

Щоб ми були одні і ми будемо нічим...

Злива сонця падає на наше ліжко,

Хто тільки хоче любить з мокрими ногами.

І включимо, що не обов’язково

Встань, ти любиш місяць у спеку, а я люблю козу.

Поливати, без сенсу, тишею, зірками, твою кімнату,

Це не хоче нічого іншого, як крик паперу, на якому я написав свою роботу,

Що він ніколи не принесе ніякої користі, якщо його грім зникне

Коли його сік більше нічого не поливає...

Стежка місячного світла буде нашим домом,

Від цього проклятого місяця зі сріблястими грудьми.

Щоб була колискова свободи,

Що вона трахається для тебе і для мене в гумці трусиків.