Que se joda el viento - Marea

Ponte el moo apretao, sirena, que se joda el viento,

Rompe las horquillas de espuma

Y djame que te remache sonrisas de hierro

De esas que disipan las brumas,

Que s que entre los males nos llovern cristales,

Yo ir descalzo y t desnuda

Al son del amor del ronco tambor que toque la luna,

Vamos a trepar a la copa de ste sol de enero,

Y a hacer un nido en su ramaje,

Y all rernos viendo como a cada minutero

Se lo devora el oleaje,

Y cuando entre mis brazos resuenen caonazos

Yo ir perdido entre tus dunas

Dejndolo todo, quemando los tronos donde reinen dudas,

Y bate en mis ojos, que se joda el mar

Que quiera mecerte a su antojo,

Si no somos nadie a nadie va a encontrar,

Y si a las heridas quiere echarles sal

Solo va a encontrarse cerrojos

Y las cicatrices de la soledad,

Coge resina para untarnos poco a poco el cuerpo,

Por si vuelve la ventolera,

Y mientras tanto, entre los huecos que nos deje el tiempo

Deja volar tu cabellera,

Que si a nuestra locura vuelven nubes oscuras

Nos cogern frente con frente y codo con codo,

Cada vez ms solos, rodeados de gente.

Y bate en mis ojos, que se joda el mar

Que quiera mecerte a su antojo,

Si no somos nadie a nadie va a encontrar,

Y si a las heridas quiere echarles sal

Solo va a encontrarse cerrojos

Y las cicatrices de la soledad.

Одягніть туго мукання, сирену, до біса вітер,

Розламати вилки пінопласту

І дай я тобі залізні посмішки клепаю

З тих, що розвіюють тумани,

Я знаю, що серед зол посипле на нас кристали,

Я ходжу босоніж, а ти голий

Під звуки кохання з хрипкого барабана, що грає місяць,

Піднімемося на вершину цього січневого сонця,

І зробити гніздо в його гілках,

І ми всі сміємося, дивлячись на кожну хвилинну стрілку

Його пожирають хвилі,

І коли в моїх руках лунають гарматні постріли

Я заблукав серед твоїх дюн

Залишаючи все, спалюючи трони, де панують сумніви,

І летюча миша в очі, до біса море

Що він хоче розгойдувати вас за своєю примхою,

Якщо ми ніхто, ніхто не знайде,

А якщо хочеться підсолити рани

Ви знайдете лише замки

І шрами самотності,

Бери смолу, щоб потроху розносити наші тіла,

Якщо вітер повернеться,

А тим часом між прогалинами, які залишає нам час

Нехай волосся літає

Що, якщо темні хмари повернуться до нашого божевілля

Вони зловлять нас віч-на-віч і лікоть до ліктя,

Все більше самотній, в оточенні людей.

І летюча миша в очі, до біса море

Що він хоче розгойдувати вас за своєю примхою,

Якщо ми ніхто, ніхто не знайде,

А якщо хочеться підсолити рани

Ви знайдете лише замки

І шрами самотності.