Por cuatro perras - Marea

Contigo me despeño sin saber adonde vamos

Y que mis poemas se los coman los marranos

Que mastiquen las piedras que duermen en mi paladar

Si nos salen raíces tendremos que arrancarnos

Si no es suficiente nos pondremos a espulgarnos

Que sean pa' los cochinos nuestras liendres miguitas de pan

Se comerán los cerdos los sueños que no tuve

Que tuvieron ganas de follarse hasta las nubes

Que saben que mi ventolera fue sólo ladrar

Saben que la razón ni me falta ni me asiste

Y tengo corazón pa' que no te pongas triste

Y juntitos no teniendo nada, sobre la mitad

A bellota me saben los labios

A mierda la boca y a barro las manos

Cuando no nos vemos, y al ladito estamos

A bellota, de hocico en hocico

De tanto dolernos, de meter el pico

De no despiojarnos

Lo que les sabe a humo, a mí me sabe a tierra

Y, aunque mis gruñidos los vendí por cuatro perras

Me queda un poco de tinta para emborronar

Y apagar las colillas en todos los recuerdos

Que fueron semilla pero ahora son crisantemos

Que esperan que, envuelto en madera, los vaya a besar

З тобою я падаю, не знаючи, куди ми йдемо

І щоб мої вірші свині з’їли

Нехай жують каміння, що спить на моєму піднебінні

Якщо у нас виросте коріння, нам доведеться виривати

Якщо цього замало, приступимо до справи

Нехай наші гніди будуть сухарями для свиней

Сни, яких у мене не було, свині з’їдять

Що вони хотіли потрахати один одного до хмар

Вони знають, що мій вітер просто гавкав

Вони знають, що розуму мені не бракує і не допомагає

А в мене є серце, щоб ти не сумував

А разом нічого не маючи, приблизно половина

Мої губи на смак як жолудь

Ебать собі рот і брудити руки

Коли ми не бачимося, а поруч ми

До жолудя, від морди до морди

Від такого болю, від того, що дзьоб приставив

Щоб не обтиратися

Те, що для них смак диму, для мене – бруд

І хоч своє гарчання я продав за чотирьох сук

У мене залишилося трохи чорнила, щоб розмазати

І погасити приклади на всі спогади

Вони були насінням, але тепер це хризантеми

Хто очікує, що, загорнувшись у дерево, я їх поцілую