Nana de quebranto (Mala sombra) (Directo 2008) - Marea

No te vayas aún y hazles palmas a los buhoneros

Que traen la talega hasta arriba de huesos

Que se han tirado la noche por mí, desenterrando sueños

Y hacen aliño si me destiño y doy el día con la letanía de mi vertedero

Que no me cabe debajo del sombrero

No te duermas en mi nana de quebranto

Que es el canto con el que despierta el sol

Llorando como un niño chico cada vez que le dedico

Esta sombra que me dio, donde solo cabemos los dos

Si me cuca un ojillo la parca yo encojo la pata

Pero la sonrisa siempre me delata

Déjame terminar de pintarle plumas a las ratas

Que cojan vuelo desde tu pelo

Donde vivimos desde que los suelos cualquier día nos matan

Si de ser cielo es de lo que se trata

No te duermas en mi nana de quebranto

Que es el canto con el que despierta el sol

Llorando como un niño chico cada vez que le dedico

Esta sombra que me dio, donde solo cabemos tu y yo

Cavé mi fosa entre tus cosas, aburrido de haber sido el que más amor te dio

También el que más fatiguita y palabras malditas camino del huerto

Sin saber si olía a muerto nuestro triste y asqueroso corazón

Peleándome con mi cabeza no me gana nadie

Le falta cordura, me sobra vinagre

Y mala follá, y una boquita muy bien afilá

Que prefiere triscar en la hierba

Antes que rendirle cuentas al aire

Si te quedas conmigo aquí, sabrás que mi palabra

Viste de rojo carmesí

Dale cordel a su trajín, saldrá de mis entrañas

Lo que vuelven en oro el serrín

O en más sangre con la que escribir

Не йдіть поки що і не плескайте в долоні вуличним торговцям

Щоб вони піднесли мішок до верхівки кісток

Хто для мене ночував, розкопуючи сни

І вони роблять одяг, якщо я зів’яну, і я віддаю день літанією свого сміттєзвалища

Це не підходить мені під капелюх

Не засни в моїй колискові розбитості

Яка пісня, з якою сонце прокидається

Плачу, як маленький хлопчик щоразу, коли присвячую його

Цю тінь, яку він мені подарував, куди підходимо тільки ми двоє

Якщо Жнець зазирне на мене, я зменшу свою ногу

Але посмішка мене завжди дарує

Дозвольте мені закінчити малювати пір’я на щурах

Нехай вони втечуть з вашого волосся

Там, де ми живемо, оскільки ґрунти щодня вбивають нас

Якщо все це означає бути раєм

Не засни в моїй колискові розбитості

Яка пісня, з якою сонце прокидається

Плачу, як маленький хлопчик щоразу, коли присвячую його

Ця тінь, яку він мені подарував, де тільки ми з тобою підходимо

Я викопав собі могилу серед твоїх речей, нудьгуючи бути тим, хто дарував тобі найбільше кохання

Також той, хто носить найбільше і лаяних слів по дорозі в сад

Не знаючи, чи пахло смертю наше сумне й огидне серце

Боротьба з головою мене не перемагає

Йому не вистачає розсудливості, у мене вдосталь оцту

І поганий трах, і дуже добре заточений ротик

хто віддає перевагу трискару в траві

Перш ніж бути відповідальним перед повітрям

Якщо ти залишишся зі мною тут, то будеш знати, що моє слово

Одягніть малиновий червоний

Дай струну своїй суєті, вона вийде з моїх нутрощів

Що перетворює тирсу в золото

Або більшою кров’ю, щоб писати