Nana de quebranto (Mala sombra) - Marea

No te vayas aún y hazles palmas a los buhoneros

Que traen la talega hasta arriba de huesos

Que se han tirado la noche por mi, desenterrando sueños

Y hacen aliño, si me destiño

Y doy el día con la letanía de mi vertedero

Ay, que no me cabe debajo el sombrero

No te duermas con mi nana de quebranto

Que es el canto con el que despierta el sol

Llorando como un niño chico

Cada vez que le dedico

Esta sombra que me dió

Donde solo cabemos los dos

(Brígido Duque — KOMA)

Si me cuca un ojillo la parca, yo encojo la pata

Pero la sonrisa, siempre me delata

Déjame terminar de pintarle plumas a las ratas

Que cojan vuelo, desde tu pelo

Donde vivimos desde que los suelos cualquier día nos matan

Ay, si de ser cielo es de lo que se trata

No te duermas con mi nana de quebranto

Que es el canto con el que despierta el sol

Llorando como un niño chico

Cada vez que le dedico

Esta sombra que me dio

Donde solo cabemos tú y yo

(Kutxi Romero — Marea)

Cavé mi fosa entre tus cosas

Aburrido de haber sido

El que más amor te dio

También el que más fatiguita y palabras malditas camino del huerto

Sin saber si olía a muerto, nuestro triste y asqueroso corazón

Peleándome con mi cabeza, no me gana «naide»

Me falta cordura, me sobra vinagre, y mala 'follá'

Y una boquita muy bien afilada

Que prefiere triscar en la hierba

Antes que rendirle cuentas al aire

Si te quedas conmigo aquí

Sabrás que mi palabra

Viste de rojo carmesí

Dale cordel a su trajín

Saldrá de mis entrañas

Lo que vuelve en oro el serrín

O en más sangre con la que escribir.

Не йдіть поки що і не плескайте в долоні вуличним торговцям

Щоб вони піднесли мішок до верхівки кісток

Що вони ночували заради мене, розкопуючи сни

І вони роблять заправку, якщо я в'яну

І віддаю день з ектією мого сміттєзвалища

Ой, під капелюх не лізе

Не засни з моєю колискою розбитості

Яка пісня, з якою сонце прокидається

Плаче, як маленький хлопчик

Кожен раз присвячую

Ця тінь, що подарувала мені

Де тільки ми вдвох годимося

(Брігідо Дуке — КОМА)

Якщо Жнець зазирне на мене, я зменшу свою ногу

Але посмішка мене завжди дарує

Дозвольте мені закінчити малювати пір’я на щурах

Нехай вони втечуть, з вашого волосся

Там, де ми живемо, оскільки ґрунти щодня вбивають нас

О, якщо все це означає бути раєм

Не засни з моєю колискою розбитості

Яка пісня, з якою сонце прокидається

Плаче, як маленький хлопчик

Кожен раз присвячую

Ця тінь, що подарувала мені

Де тільки ти і я

(Кутсі Ромеро — Приплив)

Я викопав свою могилу серед твоїх речей

нудно бути

Той, хто подарував тобі найбільше кохання

Також той, хто носить найбільше і лаяних слів по дорозі в сад

Не знаючи, чи пахне смертю, наше сумне й огидне серце

Борючись головою, «ніхто» мене не перемагає

Мені не вистачає розсудливості, у мене забагато оцту і поганий "трах"

І дуже гострий ротик

хто віддає перевагу трискару в траві

Перш ніж бути відповідальним перед повітрям

Якщо ти залишишся зі мною тут

Ви будете знати, що моє слово

Одягніть малиновий червоний

Дайте струну своїй суєті

Це вийде з моїх нутрів

Що перетворює тирсу в золото

Або більшою кров’ю, щоб писати.