Latido jondo - Marea

Si ves que lloro, tírame una trenza

No seas pelleja y despeja el torreón, mira a ver

Que ataos con un cordel te ofrezco mis respetos

Ni te la meto ni te pongo un cascabel

Que el llorar es por tus ojos, no es por cojones

Que si me miras van cantando Camarones

Por seguirillas, latiendo bajo

Como el badajo que hay en nuestros corazones

Que no palpita, que pega voces

Que está hasta el coño de mentiras y de roces

No quiera el otoño que se pare por mí

Si ves que pego coces en la cuadra

Abre la puesta y despierta, que no voy a meter

Mi vida en tu sostén, ni la tuya en un marco

Demasiado charco pa este barco de papel

De besar… beso a la luna, pa hacerte un feo

Me da un deseo y pido el mango de una escoba

De lomo bravo, de pelos tiesos

Para montarla o pa mover la sopa boba

Que he comerme solo y compuesto

Y lo que sobre… a los geranios de tus tiestos

No quiera el otoño marchitarlos por mí

Que la madrugada sólo se dedique a pudrir tendederos

Que la hagan morir resaca y luceros

Por sus tuberías corren poesías de lo que más quiero

Y lo quiero perder… no quiero querer

Latido jondo es lo que quiere tener

Mi cama que no tiene sueño

Un ruido sordo, potro de rabia y miel

De la piel hacia dentro

Latido jondo, más hondo que un mar de hiel

Amargo del fondo hasta el techo

Ratas a bordo y tira millas

Que en la orilla nadie nos puede ver

Si oyes que llueve ruina en la despensa

Dale a las ubres, las manos nunca piensan ni ven

Que ya no hay más que ver, ni luz, ni Dios que baje

Ni más brebaje pa abrevar que el de tu sed

De beber… bebo por gula, no por sediento

Me importa poco si fue uno o fueron cientos

Los paladares que echas de menos

Que pa mi credo solo quiero un mandamiento

Y es que mis labios secos de invierno

Sigan lamiendo las hojitas de un cuaderno

No quiera el otoño deshojarlo por mí

Que la madrugada sólo se dedique a pudrir tendederos

Si quiere perder, si quiere querer

Latido jondo

Es lo que quiero tener

Побачиш, що я плачу, закинь мені косу

Не будь худим і очищай вежу, подивися, щоб побачити

Прив’яжіть себе ниткою, я приношу вам свою пошану

Я не ставлю його в тебе і не ставлю тобі в дзвіночок

Цей плач для твоїх очей, це не для куль

Що якщо ви подивитеся на мене, вони співають Креветки

По seguirillas, б'ючи низько

Як хлопок, що в наших серцях

Що не пульсує, що б'є в голоси

Кому набридла брехня і тертя

Не хочу, щоб осінь для мене зупинилася

Якщо ви бачите, що я вдарив вас, ударіть ногою в блок

Відчиняй двері і прокидайся, не ставлю

Моє життя в твоєму бюстгальтері, а не твоє в оправі

Забагато калюжі для цього паперового кораблика

Поцілувати... поцілувати місяць, щоб ти був потворним

Він загадує мені бажання, а я прошу ручку віника

З хороброю спиною, з жорстким волоссям

Змонтувати його або перемістити суп боба

Що я їв сам і складав

А що залишилося… до герані у ваших горщиках

Нехай осінь для мене їх не в'яне

Що ранній ранок присвячений лише гнилим мотузкам для білизни

Що вони змушують її померти з похмілля і зірок

У ньому лунають вірші того, що я люблю найбільше

І я хочу це втратити... Я не хочу хотіти

Серцебиття Джондо – це те, що ви хочете мати

Моє безсонне ліжко

Тупіт, лоша гніву й меду

Від шкіри в

Глибоке серцебиття, глибше за море жовчі

Гіркий від низу до верху

Щури на борту і тягнуть милі

Що на березі нас ніхто не бачить

Якщо ви чуєте, що йде дощ, руйнуйте комору

Вдари вим’я, руки ніколи не думають і не бачать

Що більше немає, що можна побачити, немає світла, немає Бога, щоб зійти

Не можна випити більше вина, ніж від спраги

Пити… Я п’ю з жадібності, а не з спраги

Мені байдуже, один чи сотні

Смаки, за якими ви сумуєте

Що для свого віровчення я хочу лише однієї заповіді

І це мої сухі зимові губи

Продовжуйте облизувати сторінки зошита

Не дай осінь роздягти його для мене

Що ранній ранок присвячений лише гнилим мотузкам для білизни

Якщо ти хочеш втратити, якщо хочеш любити

глибоке серцебиття

Це те, що я хочу мати