El hijo de la Inés - Marea

Buscaré tu jaula a tientas

Pa que otra vez me mientas

Y digas que no hay carbón

Que manche mi almohada

Que el alma me chilla

Que salen astillas de mi corazón

Sube conmigo a la acera

Verás la tiritera que da de ver el color

Que dan a la tierra los hijos de perra

Que pintan de oscuro todo corazón

Que se atreva a latir

Y quieren derribar el tronco

De ruiseñores roncos

Donde vivimos tú y yo

Que no tiene dueño, ni dioses, ni reyes

Que suenen los muelles de mi corazón

«ten cuidao con la luna" — dicen las estrellas-

Más guapa que ninguna me quedo con ella otra vez

Me mata pero a gatas vuelvo a nacer

Bizquean las farolas de los sueños míos

Mis pensamientos llenan de escombros el río de miel

De cada sitio que toca su piel

Mi madriguera tiene cuatro mil ventanas

Para salir corriendo si me viene en gana correr…

Y que amanezca si va a amanecer

Que el hijo de la Inés me ha roto las esquinas

Para que en mi azotea aniden golondrinas, ya ves

No sabe ná de lo que hay que saber

Y en su patio caen las pinzas de la ropa de algún Dios

Para que le abra la puerta

Y en el mío, de cuclillas, se ha puesto a cagar el sol

Para que nunca me duerma

Que dicen que la noche se ha quedado corta

A ti te da lo mismo y a mi no me importa, y ayer…

¿qué voy a hacerle si ayer era ayer?

Que el hijo de la Inés no entiende de colores

Y dice que entre amores nunca se ha caído de pie

Que se descuida y se vuelve a caer

Y en su patio caen las pinzas de la ropa de algún Dios

Para que le abra la puerta

Y en el mío, de cuclillas, se ha puesto a cagar el sol

Para que nunca me duerma

Я намацаю твою клітку

щоб ти знову мені збрехав

І кажуть, що вугілля немає

що заплямує мою подушку

що душа кричить на мене

Що осколки виходять з мого серця

Виходь зі мною на тротуар

Ви побачите лялькову виставу, яка дає побачити колір

Що дають землі сукині сини

Що фарбує кожне серце темним

що сміє бити

І вони хочуть збити стовбур

хрипких солов'їв

де ми живемо ти і я

У нього немає ні господаря, ні богів, ні королів

Хай звучать джерела мого серця

«Обережно з місяцем» — кажуть зірки-

Я знову з нею залишаюся красивішим за будь-який інший

Це вбиває мене, але на четвереньках я відроджуюся

Вуличні ліхтарі моєї мрії примружуються

Мої думки наповнюють медову річку сміттям

У кожному місці, яке торкається вашої шкіри

У моїй норі чотири тисячі вікон

Втекти, якщо мені хочеться бігти...

І нехай світає, якщо буде світати

Що син Інес зламав мої кути

Так що ластівки гніздяться на моєму даху, бачите

Він нічого не знає про те, що треба знати

А в його дворі падають якісь божі прищіпки

Щоб він відчинив двері

А в мене, сидячи навпочіпки, він почав срати сонце

Щоб я ніколи не заснув

Кажуть, що ніч впала

Тобі це не важливо і мені байдуже, а вчора...

Що я буду робити, якщо вчора було вчора?

Що син Інес не розуміє кольорів

І каже, що між коханнями ніколи не падав на ноги

Це нехтують і знову падають

А в його дворі падають якісь божі прищіпки

Щоб він відчинив двері

А в мене, сидячи навпочіпки, він почав срати сонце

Щоб я ніколи не заснув