Dos alpargatas - Marea

Son un barreño tus tristes ojos

Cuando no estamos cerca somos dos gorriones cojos

Dos alpargatas de piel de saco

Y un puerto cada cama donde no atraca ni un barco

Y una mijilla de sol a la terraza

Y al poco paladas de arena para el corazón

Que muera en tus brazos

Que dé taconazos con la luna llena

Y entre mis borrones he sido un borrico

Que quiso besar el aire y la acera y quedarse contigo

Y no puede ser

No vuelvo a nadar en los mares de trigo

Que se ensucia el pan de mirarme al ombligo

Llegan las dudas, echa el pestillo

Que saco un ramillete y después paso el cepillo

Con mi chaqueta de seis botones

Que no me la cambiaron ni hijoputas ni ladrones

Y de puntillas se irá la soledad

Después de cambiarme los pétalos del azahar

Por una chumbera que pincha los globos de mi primavera

Y entre mis borrones he sido un borrico

Que quiso besar el aire y la acera y quedarse contigo

Y no puede ser

No vuelvo a nadar en los mares de trigo

Que se ensucia el pan de mirarme al ombligo

Y en mis dinteles, el mal fario se va haciendo fuerte

Y rebuznando se me olvida que vine a verte

Que si en las baldas de tu armario no busco comida

Tal vez me acorrale la vida y me folle la suerte

Y entre mis borrones he sido un borrico

Que quiso besar el aire y la acera y quedarse contigo

Y no puede ser

No vuelvo a nadar en los mares de trigo

Que se ensucia el pan de mirarme al ombligo

Твої сумні очі — таз

Коли нас немає поруч, ми два кульгаві горобці

Шкіряні еспадрільі з двома мішками

І порт для кожного ліжка, де навіть корабель не причалює

І трохи сонця на терасі

А скоро лопати піску для серця

що я помру на твоїх руках

Це б’є по п’ятах з повним місяцем

І серед моїх плям я був ослом

Хто хотів поцілувати повітря і тротуар і залишитися з тобою

і не може бути

Я не буду купатися в морях пшениці

Що хліб брудниться від погляду на мій пупок

Приходять сумніви, кинь болт

Щоб я виймаю корсаж і потім передаю пензлик

З моїм піджаком на шість гудзиків

Щоб мені не поміняли ні лохи, ні злодії

І навшпиньки самотність піде

Після зміни пелюстки апельсинового кольору

За опунцію, що пробиває повітряні кульки моєї весни

І серед моїх плям я був ослом

Хто хотів поцілувати повітря і тротуар і залишитися з тобою

і не може бути

Я не буду купатися в морях пшениці

Що хліб брудниться від погляду на мій пупок

А в моїх перемочках лиха доля міцніє

І реваючи я забуваю, що прийшов до тебе

А якщо я не буду шукати їжу на полицях твоєї шафи

Можливо, життя загнать мене в кут і удача з’їсть мене

І серед моїх плям я був ослом

Хто хотів поцілувати повітря і тротуар і залишитися з тобою

і не може бути

Я не буду купатися в морях пшениці

Що хліб брудниться від погляду на мій пупок