Como los trileros - Marea

Debajo de mi mesa sudan los manteles

Si me echan las cortinas rompo los rieles

Y sube un martinete por las escaleras

Más fino que el coral para que tú me quieras

Y mientras tanto se va anegando el día

Resuena el fuelle con la mirá perdía

Y pongo el cazo para achicar porquería

Si voy cuesta arriba, tú me agarras

Y otra vez le meto mano al suelo

Con saliva en los dedos, como los trileros

Y me llevas a coger chatarra

De ésa que hay tirada por tus sueños

Con un ojo en la espalda, como los trileros

Si el cielo me ata corto, ladran los cuquéeles

Culeo, me encabrito, rompo los reteles

Y tápiame la playa y cemento a la arena

Si mi buenaventura nunca fue tan buena

Y los sudores afilando alicates

Pal calorcillo, que no hay quien lo desate

Y apaño miga sin que la vida me mate

Si voy cuesta arriba, tú me agarras

Y otra vez le meto mano al suelo

Con saliva en los dedos, como los trileros

Y me llevas a coger chatarra

De ésa que hay tirada por tus sueños

Con un ojo en la espalda, como los trileros

Y esconde la sorna, el manró y los jurdeles

Si vienen los payos, los picos, las leyes

Cucharas que nos guardan en la extraíble

Respeta a tus batos y nunca les bailes

El agua a otras manos

Ni bebas los mares por nadie

Que la sangre te quiera beber

Por nosotros no muere un debel

Que no han de corrernos randando sus peras

Y su puta madre que aguante las velas

Que mueran costaleros que quieran coger

Nuestros pies de madrea

Que abrazan las brasas sin nadie que vea

Que el día está herido y la noche cojea

Y jalea, que les duele vernos recoger

La alegría en puñados de a diez

Y con ella saciar el puchero

Que el ruido de tripas es un sonajero

Y en cueros, se adormece como un churumbel

El amor verdadero

Que no le hace falta deshojar claveles

Ni billetes gordos, ni lucir laureles

¡qué vuelen!, que nos dejen en paz recoger

La alegría en puñados de a diez

---Que no queremos ser tanto

Queremos vivir en nuestra tierra

Agrietada de manantiales cristalino

Andar un poco más lejos que las fronteras

Por la sublime añoranza del regreso

Que no queremos ser tanto

Queremos ser un poco de sol y un poco de noche

Queremos ser viento y calma

Tormenta, lluvia y olor de tierra mojada.---(Manolillo Chinato)

Під моїм столом скатертини потіють

Якщо на мене кидають штори, я ламаю рейки

І підніми по сходах копача

прекрасніше за корал, щоб ти любив мене

А тим часом день тоне

Міх резонує з втраченим зором

І я поставив відро, щоб зменшити лайно

Якщо я піду в гору, ти мене зловиш

І знову я приклав руку до землі

Зі слиною на пальцях, як у патронів

А ти береш мене на мотлох

Того, що кидають твої мрії

З оком у спину, як у снарядів

Якщо небо зв’язує мене коротко, кукелі гавкають

Я трахаюсь, злюся, ламаю паркани

І засипте пляж і цементуйте пісок

Якби моя доля ніколи не була такою хорошою

І поти, що заточують плоскогубці

Друже тепло, що нема кому розв'язати

І я обходжуся з крихтою, не вбиваючи мене життям

Якщо я піду в гору, ти мене зловиш

І знову я приклав руку до землі

Зі слиною на пальцях, як у патронів

А ти береш мене на мотлох

Того, що кидають твої мрії

З оком у спину, як у снарядів

І це приховує сарказм, манро та юрдели

Якщо прийде зарплата, вершини, закони

Ложки, які тримають нас у знімних

Поважайте свої батоси і ніколи не танцюйте під них

Вода іншим рукам

Не пий моря ні за кого

Що кров хоче вас випити

Для нас слабкий не вмирає

Щоб вони не тікали від нас, розмовляючи своїми грушами

А його проклята мама тримає свічки

Нехай помирають косталероси, які хочуть зловити

Ноги нашої матері

Що обійняти вугілля, щоб ніхто не бачив

Що день ранений, а ніч кульгає

І желе, боляче дивитися, як ми підбираємо

Радість у пригорщах десять

І нею погасити горщик

Той гуркіт кишок — брязкіт

А в шкірі він засинає, як чурумбель

Справжня любов

Щоб гвоздики обдирати не треба

Ні жирних рахунків, ні показу лавров

нехай летять!, залиште нас у спокої збирати

Радість у пригорщах десять

---Що ми так не хочемо бути

Ми хочемо жити на своїй землі

Потріскався від кришталевих пружин

Пройдіть трохи далі кордонів

За піднесену тугу за поверненням

Що ми не хочемо бути такими

Ми хочемо бути трохи сонцем і трохи ночі

Ми хочемо бути вітром і спокоєм

Буря, дощ і запах мокрої землі.---(Манолільо Чинато)