Bienvenido al secadero - Marea

Agua que reconcome, desgasta y taladra

No mojará mi posada sin luz

Que aquí me atrevo a enjaularla y decirle de todo

Y se me enamora

Vuelve cuando me encuentro salvando los muebles

Para apilarlos y darles de arder

Para que ría y se haga de día sin amanecer

Sabe que la convido a comerse las llaves

Del purgatorio de mi naufragar

Que no conozco yesaire tan fino que luzca mi carraspera

Y temple mi torpe envite de acero caliente

Para joder con las patas de atrás

Y dar la vuelta y buscar la reyerta en otro trashumar

Bienvenido al secadero, ven a ver el desconcierto

Que tocan a muerto los kinkis besando con saña, los poligoneros

Los faquires que se acuestan junto a mí

Y apuntalan, escupiendo al viento, mis entrañas de viejo

Saca pa' los mosquitos el clavo y la albahaca

Que una ambrosía por fin sacaré

De mis recuerdos infectos en donde no flotan las carabelas

Llenas de redileo, trasquile y cadenas

Pero este sauce quiere sonreír

Y en adelante le queda el desplante para resistir

Вода, яка їсть, носить і бурить

Без світла моєї корчми не змочить

Що тут я наважуся загнати її в клітку й розповісти їй про все

і я закохаюсь

Повернись, коли я збережу меблі

Щоб скласти їх і підпалити

Щоб сміялося і стало днем ​​без світанку

Вона знає, що я запросив її з'їсти ключі

З чистилища мого корабельної аварії

Що я не знаю гіпсу настільки тонкого, що моє горло коляче виглядає

І загартуй мій незграбний поштовх гарячої сталі

Трахати ногами ззаду

А розвернись і шукай бійку в черговому блуканні

Ласкаво просимо до сушарки, приходьте побачити розгубленість

Щоб кінкі торкалися мертвих, злісно цілуючи, полігонери

Факіри, які лежать поруч зі мною

І вони підпирають, випльовуючи на вітер, мої нутрощі старі

Вийміть гвоздику і базилік для комарів

Що амброзію я нарешті вийму

З моїх заражених спогадів, де не пливуть каравели

Повні кошари, ножиці та ланцюги

Але ця верба хоче посміхнутися

І відтепер він має хамство чинити опір