Мне без разницы - Копюшон Ноу Мо

Завершены загрузки, мистер Ноу Мо на диске.

Сейчас все превратились в блогеров, еб*чих вписок.

А я по прежнему держу в клетку тетрадь и ручку.

Небо мне что-то диктовало, я сложил все строчки.

Я перестал всем доверять, тупо скидал всех в миксер.

Деньги, шалавы, нарк*та крутятся пизже листьев.

Я им звонил, но там молчат, после — движуха, планы.

Мне говорили старше дальше, видать так и надо.

Кидает снег из-под колес, улицей люди движутся.

Мы тут живем по сотни лет, но ничего не меняется.

Мои родители за тысячи километров снега.

А мое сердце где-то с ними живет среди вьюги.

Я всегда считал, что цифры-аксиомы, созданные для других студентов.

А мне висеть на постерах.

Дирректора-начальники, грустные понедельники.

А тех кто отвергает мир, вас будут звать бездельники.

Здесь только вера в самого себя, на небо, в Бога.

Мама, ты смотришь мне в глаза, чем там поможет доктор?

Я вижу под моим окном мимо проходит Стэффан.

Я как в 2008 снова знакомлюсь с рэпом.

Я тут отсутствовал пол-года, ни о чем не жалею.

Но если б задержался там было бы тяжелее.

Я видел записи людей, мол послушай и вскройся.

А я хотел вам доносить, что нужно жить и биться.

Но я останусь тут собой, грустным Ноу Мо на плеере.

И чтоб попасть на мой концерт пока не нужны флаеры.

Я бываю вне себя, вне тебя, в ненастье.

Сегодня пишешься, сдаешь, завтра достанешь ластик.

Тут все хотят тебя поймать за руку, тыкнуть текстом.

Но в ледяных сосудах сердца вам не хватит места.

Пока дойду до дома откажусь дунуть.

Мимо балконов и углов о смысле жизни думать.

Здесь чьи то надписи на стенах, как душевный тремор.

Добро пожаловать в наш мир, где птицы срут на мрамор.

Тут не добавить нам проблем — ты попробуй отнять их.

Если ты жил в моей стране всегда есть что отметить.

На улице так холодно, в белых эирах правильно.

Ты где сейчас находиишься — Энгельса, Сони Кривая?

Это какой то там сезон, одна из серий брошеных.

Мистер Ноу Мо пишет альбом, не отпуская прошлое.

В моих окошках сторителлинг, лучше вам не видеть.

Падает свет, малыш не спит, он смотрит старый видик.

Там на записи, то что сейчас — есть прошлое.

Я на записи кажусь себе хорошим.

Он на записи мне разрывает душу.

Мне без разницы кто это будет слушать.(х2)

Завершено завантаження, містер Ноу Мо на диску.

Зараз усі перетворилися на блогерів, еб*чих вписок.

А я по колишньому тримаю в клітку зошит і ручку.

Небо мені щось диктувало, я склав усі рядки.

Я перестав усім довіряти, тупо скидав усіх у міксер.

Гроші, шалави, нарк * та крутяться пізже листя.

Я ним дзвонив, але там мовчать, після движуха, плани.

Мені говорили старше далі, мабуть так і треба.

Кидає сніг із-під коліс, вулицею люди рухаються.

Ми тут живемо по сотні років, але нічого не змінюється.

Мої батьки за тисячі кілометрів снігу.

А моє серце десь з ними живе серед завірюхи.

Я завжди вважав, що цифри-аксіоми, створені для інших студентів.

А мені висіти на постерах.

Директори-начальники, сумні понеділки.

А тих, хто відкидає світ, вас зватимуть нероби.

Тут тільки віра в самого себе, на небо, в Бога.

Мамо, ти дивишся мені в очі, чим там допоможе лікар?

Я бачу під моїм вікном мимо проходить Стеффан.

Я як у 2008 знову знайомлюся з репом.

Я тут був відсутній півроку, ні про що не шкодую.

Але якщо б затримався там було би важче.

Я бачив записи людей, мовляв, послухай і розкрийся.

А я хотів вам доносити, що треба жити і битись.

Але я стану тут собою, сумним Ноу Мо на плеєрі.

І щоб потрапити на мій концерт поки не потрібні флаєри.

Я буваю поза себе, поза тобою, у негоду.

Сьогодні пишешся, здаєш, завтра дістанеш гумку.

Тут усі хочуть тебе зловити за руку, тикнути текстом.

Але в крижаних судинах серця вам не вистачить місця.

Поки дійду додому відмовлюся дунути.

Повз балкони і кути про сенс життя думати.

Тут чиїсь написи на стінах, як душевний тремор.

Ласкаво просимо в наш світ, де птахи срут на мармур.

Тут не додати нам проблем — ти спробуй відібрати їх.

Якщо ти жив у моїй країні завжди є що відзначити.

На вулиці так холодно, в білих еірах правильно.

Ти, де зараз перебуваєш — Енгельса, Соні Крива?

Це якийсь там сезон, одна із серій кинутих.

Містер Ноу Мо пише альбом, не відпускаючи минуле.

У моїх віконцях сторітлінг, краще вам не бачити.

Падає світло, малюк не спит, він дивиться старий видик.

Там на запису, то що зараз — є минуле.

Я на записи здаюся собі добрим.

Він на записі мені розриває душу.

Мені все одно хто це буде слухати. (х2)