Гвозди - Копюшон Ноу Мо

Когда уйдем все нахуй, к нам будет меньше вопросов

Сколько я думал о жизни, сколько вместит этот поиск

Стеклянный балкон, крылья, этажи хрущевок

На голове капюшон, там где стою под дождем я

И может это сага, свою жизнь связать с азартом

Курить и выдыхать и спать в этой маленькой спальне

Это Россия — тут холодно, спят на люках голуби

Мне 18, но больно, а впереди будут бомбы

Опередил я многих частью ошибок тем более

Старый зеленый Урал больше не едет по полю

И я велел своим мыслям не уснуть этой ночью,

Но мой неровный почерк живет в этой тетради

Как оригами мой город, и кто не видел — не понял

Реки Миасс святой воли, что меня манит из дома

Искать что-то новое, бродя по центру Челябы

Смотря в глаза прохожим, где я их чувствую кожей

Эмфиземами выпали горизонт красный

Возвращаются птицы, а в глазах моих счастье

И все твои калики я видел на голяке

Тупо взял и присел, тупо молил, но не смел

Мял заголовки газет, бегом туда где смех

В портфель все что успел, бежать от звуков сирен

Вдоль незнакомых стен, мой левый глаз слеп

Я это все съел, я это все съел…

И до утра no cry при виде крови, мой

Видик больше не робит, лишь интернет и тот дворник

Что-то сигнал к спячке, Все мы горим как спички,

А этот спич-примычка, привычка личная

Где нас пенит вода, а спину сжирают мурашки

Наша жизнь рубашка — короткая и рваная

Нас ранят тротуары, там где ступали родные,

А мои треки такие и я прошу пойми их

На четверенях каясь тоже сломал мне мой мозг

Кто мои дни нагрел и их же расплавил как воск?

Мама вполголоса, тихо, я засыпал на коленях

Не знал во что я верю и как проверит нас время

Я гну осанку, а Саня, что подобрал этой ночью

Это меня калечит, ну, а должно мне помочь

Белые кроссы в мясо, а в голове вопросы

— на что способен мой рэп и как мне тут остаться?

Пальцы скользят по спицам колеса с именем Жизнь

Глаза смотрят вниз — на отражение в луже

Я затянул капюшон под дождем

Чтоб услышал и никуда не ушел, хотя бы в этой жизни…

Ветер пробил ветровку, забил мне в спину гвозди

Найдя дорогу на ощупь, израненный — но шел!

Мне косяки вольных птиц дали приют этой ночью

И я просто пошел, глаза скрыв капюшоном.

Ветер пробил ветровку, забил мне в спину гвозди

Найдя дорогу на ощупь, израненный — но шел!

Мне косяки вольных птиц дали приют этой ночью

И я просто пошел, глаза скрыв капюшоном

Коли підемо все нахуй, до нас буде менше запитань

Скільки я думав про життя, скільки вмістить цей пошук

Скляний балкон, крила, поверхи хрущовок

На голові капюшон, там де стою під дощем я

І може це сага, своє життя пов'язати з азартом

Курити і видихати і спати в цій маленькій спальні

Це Росія — тут холодно, сплять на люках голуби.

Мені 18, але боляче, а попереду будуть бомби

Випередив я багатьох помилок тим більше

Старий зелений Урал більше не їде по полю

І я велів своїм думкам не заснути цієї ночі,

Але мій нерівний почерк живе в цьому зошити

Як орігамі моє місто, і хто не бачив не зрозумів

Річки Міас святої волі, що мене вабить із дому

Шукати щось нове, блукаючи центром Челяби

Дивлячись на очі, перехожим, де я їх відчуваю шкірою

Емфіземами випали горизонт червоний

Повертаються птахи, а в очах моїх щастя

І всі твої каліки я бачив на голяку

Тупо взяв і присів, тупо благав, але не смів

М'яв заголовки газет, бігцем туди де сміх

У портфель все що встиг, тікати від звуків сирен

Вздовж незнайомих стін, моє ліве око сліпе

Я все з'їв, я все з'їв.

І до ранку no cry побачивши кров, мій

Відік більше не робить, лише інтернет і той двірник

Щось сигнал до сплячки, Всі ми горимо як сірники,

А цей спіч-примичка, звичка особиста

Де нас пінить вода, а спину зжирають мурашки

Наше життя сорочка - коротка і рвана

Нас ранять тротуари, де ступали рідні,

А мої треки такі і я прошу зрозумій їх

На четверенях каючись теж зламав мені мій мозок

Хто мої дні нагрів і їх розплавив як віск?

Мама півголоса, тихо, я засинав на колінах

Не знав у що я вірю і як перевірить нас час

Я гну поставу, а Саню, що підібрав цієї ночі

Це мене калічить, ну, а має мені допомогти

Білі кроси в м'ясо, а в голові питання

— На що здатний мій реп і як мені тут залишитися?

Пальці ковзають по спицях колеса з ім'ям Життя

Очі дивляться вниз - на відбиття в калюжі

Я затягнув каптур під дощем

Щоб почув і нікуди не пішов, хоча б у цьому житті…

Вітер пробив вітровку, забив мені в спину цвяхи

Знайшовши дорогу на на дотик, поранений — але йшов!

Мені косяки вільних птахів дали притулок цієї ночі

І я просто пішов, очі приховавши капюшоном.

Вітер пробив вітровку, забив мені в спину цвяхи

Знайшовши дорогу на на дотик, поранений — але йшов!

Мені косяки вільних птахів дали притулок цієї ночі

І я просто пішов, очі приховавши капюшоном