77.9 - Копюшон Ноу Мо

Пусть мои птицы улетят, дикие стоны в рай

Я драю сотни тысяч текстов в корабельных трюмах

И если эта тварь перелила бокал за край

Веди меня к нему, и помни, что поэт не умер

А вы готовы тыкать пальцем, рассказать за жизнь мне,

А я готов и оттаскать бы вас за щеки, монстры

Я не искал среди войны, порции людей так просто

Возьми мою ладонь и полюби мое уродство

Тихий-тихий час, белый-белый снег

Заполняет все пространство бандероли

Слишком сильный яд, слишком слабый свет

Температура головы семьдесят семь и девять

Я не знаю кто я, я не знаю где я

Зачем себя зову под звуки танцев гильз?

Я своя находка, я своя потеря

Моя судьба, как лифт миксует вверх и вниз

Горит словарь, блюю в слова, плюю на славу рока

Перетащи меня поближе к хэппи милу с соком

Куда бы я не шел — я съехал с перекладин мозга

Не перегладить мою жизнь, гну перемычку носа

Но я веду свою войну в арках, я боле вязну

И вместо кофе с молоком и кашель-кашель кожа

Просто не трогайте мой мир, просто не трогай ложью

Всем было похуй как они становились на лыжи

Я через пасту лезу вниз, через опасный выстрел вниз

На высоте карнизов мразь мой обитает разум

Я разорву ваши тела: педики, педики-телки

Я словно телефонный разговор, не лез из трубки

Пока дрожит твоя рука, танцуют вальс по кнопкам

Я запишу кровавый трек испотрошенной глоткой

Где будет завтра моя жизнь тикать секундной стрелкой

Под мериады ваших жил буду звучать за стенкой

Но супротив мои глаза перед зеркальной дымкой

Я шел вперед, глотал туман и сочинял вам демки

Меня готовы были знать стаи бомжей окрестных

Я уходил, я уходил внутрь себя и мыслей

Шагом из подъезда, он голодный грязный

Выпал тонны снега у обочин трассы,

Но он обернулся, но он улыбнулся

Можешь развернуть, там в бандеролях пусто

Тихий-тихий час, белый-белый снег

Заполняет все пространство бандероли

Слишком сильный яд, слишком слабый свет

Температура головы семьдесят семь и девять

Тихий-тихий час, белый-белый снег

Заполняет все пространство бандероли

Слишком сильный яд, слишком слабый свет

Температура головы семьдесят семь и девять

Я не знаю кто я, я не знаю где я

Зачем себя зову под звуки танцев гильз?

Я своя находка, я своя потеря

Моя судьба, как лифт миксует вверх и вниз

Миксует вверх и вниз

Нехай мої птахи відлетять, дикі стогін у рай

Я драю сотні тисяч текстів у корабельних трюмах

І якщо ця тварюка перелила келих за край

Веди мене до нього, і пам'ятай, що поет не помер

А ви готові тикати пальцем, розповісти за життя мені,

А я готов і відтягти би вас за щоки, монстри

Я не шукав серед війни, порції людей так просто

Візьми мою долоню і полюби мою потворність

Тихий-тихий час, білий-білий сніг

Заповнює весь простір бандеролі

Занадто сильна отрута, надто слабке світло

Температура голови сімдесят сім і дев'ять

Я не знаю хто я, я не знаю де я

Навіщо себе кличу під звуки танців гільз?

Я своя знахідка, я своя втрата

Моя доля, як ліфт міксує вгору і вниз

Горить словник, блюю в слова, плюю на славу року

Перетягни мене ближче до хепі милу з соком

Куди б я не йшов — я з'їхав з перекладин мозку

Не перегладити моє життя, гну перемичку носа

Але я веду свою війну в арках, я більше загрузну

І замість кави з молоком і кашель-кашель шкіра

Просто не чіпайте мій світ, просто не чіпай брехнею

Усім було похуй як вони ставали на лижі

Я через пасту лізу вниз, через небезпечний постріл вниз

На висоті карнизів мразь мій живе розум

Я розірву ваші тіла: педики, педики-телиці

Я ніби телефонна розмова, не лез з трубки

Поки тремтить твоя рука, танцюють вальс по кнопках

Я запишу кривавий трек зпотрошеною ковткою

Де буде завтра моє життя цокати секундною стрілкою

Під меріади ваших жил звучатиму за стінкою

Але проти мої очі перед дзеркальним серпанком

Я ішов уперед, ковтав туман і складав вам демки

Мене готові були знати зграї бомжів навколишніх

Я йшов, я йшов усередину себе і думок

Кроком з під'їзду, він голодний брудний

Випав тонни снігу біля узбіччя траси,

Але він обернувся, але він посміхнувся

Можеш розгорнути, там у бандеролях порожньо

Тихий-тихий час, білий-білий сніг

Заповнює весь простір бандеролі

Занадто сильна отрута, надто слабке світло

Температура голови сімдесят сім і дев'ять

Тихий-тихий час, білий-білий сніг

Заповнює весь простір бандеролі

Занадто сильна отрута, надто слабке світло

Температура голови сімдесят сім і дев'ять

Я не знаю хто я, я не знаю де я

Навіщо себе кличу під звуки танців гільз?

Я своя знахідка, я своя втрата

Моя доля, як ліфт міксує вгору і вниз

Міксує вгору і вниз