Солдаты пустоты - Копюшон Ноу Мо

Я буду танцем белым снегом, снова чистым в кедах,

Вязать слова узлом, на зло я превращаюсь в книгу.

Мой альпинист стремится ввысь, тр*хая страхи в ан*с.

Выше души бывают горы, где ты поднял руки,

А остальное — бонус.

На, клюй мои песни, ворон!

Вам не зашить моего рта, слов не лишить вам грома,

Мои верёвки будут вить, ломать суставы,

С воем рвите языки!

Калейдоскоп уродов, мерзких промо.

Ветер сорвёт кору с лица, стропы с натяжкой в миль.

Мой альпинист летит на дно, но улыбаясь миру,

Я не закончу этот фильм, кадры несут нас вверх,

Я вижу дом, в котором свет и заиграли песни.

Я загляну через окно, увижу свой портрет,

Он смотрит мне в мои глаза и пишет молча «Гвозди».

Сделай поганый комплимент, скорчи лицо в ответ,

И приходи же ради Бога через окна в гости.

Я — через «О», я через год — легенда твоих мыслей,

Я через вены, б*ять, как тварь вам проникаю в душу,

Я за стеклом и так хочу сказать: Довольно песен!

Бьется стекло, мой альпинист глотает вату с тучи,

Как с водосточных труб я хлыну, напишу вас кровью,

Танцую в темноте, среди хлопков ищи мой голос,

Я одинок, я одинок как леденящий космос,

Я одинок как черный пёс, выкинутый на глобус.

Вы все имеете право хранить молчание!

Я вас сюда привёл, чтобы привыкли к мерзким тварям люди,

Я пристегну тебя на стул, руками вырву трупы,

Напор воды резко несёт, залит соседский дом.

Пусть кипяток поднимет нас на высоту карнизов,

Пусть упирается твой рот глотками в потолок,

Чёрная тварь внутри меня будет топить стул ниже,

А альпинист будет ползти и отключать ваш ток.

Пусть поворот, ключи откроют дверь, и я всё понял,

Он щас подохнет за стеной с криками в H2O!

Для альпинистов бог придумал подниматься в горы,

Идти сквозь боль, снимать кино, вставать, упав на дно.

Но я — Ноу Мо, я занесу вас в точки мира, слушай!

Сегодня вновь я будут путать смысл моих игр.

Перебирать и прыгать,

Фары горят, на восток двигай,

Жми на педаль и мимо интриги,

Прячь номера и выкинь мобильный.

Я не зову, и я не вижу наш полёт,

Я не ищу твоих следов на звёздном небе.

Ва-ё, и я не слышу как поют,

Ва-ё, солдаты пустоты о вере.

Я не зову, и я не вижу наш полёт,

Я не ищу твоих следов на звёздном небе.

Ва-ё, и я не слышу как поют,

Ва-ё, солдаты пустоты о вере.

Я не зову, и я не вижу наш полёт,

Я не ищу твоих следов на звёздном небе.

Ва-ё, и я не слышу как поют,

Ва-ё, солдаты пустоты о вере.

Я не зову, и я не вижу наш полёт,

Я не ищу твоих следов на звёздном небе.

Ва-ё, и я не слышу как поют,

Ва-ё, солдаты пустоты о вере.

Я буду танцем білим снігом, знову чистим у кедах,

В'язати слова вузлом, на зло я перетворююся на книгу.

Мій альпініст прагне вгору, тряхаючи страхи в анас.

Вище душі бувають гори, де ти підняв руки,

А остальне — бонус.

На, клюй мої пісні, ворон!

Вам не зашити мого рота, слів не позбавити вам грому,

Мої мотузки будуть вити, ламати суглоби,

З своїм рвіть мови!

Калейдоскоп виродків, мерзенних промо.

Вітер зірве кору з особи, стропи з натяжкою в миль.

Мій альпініст летить на дно, але посміхаючись світу,

Я не закінчу цей фільм, кадри несуть нас вгору,

Я бачу будинок, в якому світло і заграли пісні.

Я загляну через вікно, побачу свій портрет,

Він дивиться мені в мої очі і пише мовчки «цвяхи».

Зроби поганий комплімент, скорчи обличчя у відповідь,

І приходь ж заради Бога через вікна в гості.

Я — через «О», я через рік — легенда твоїх думок,

Я через вени, б'яти, як тварюка вам проникаю в душу,

Я за склом і так хочу сказати: Досить пісень!

Б'ється скло, мій альпініст ковтає вату з хмари,

Як із водостічних труб я хлину, напишу вас кров'ю,

Танцюю в темряві, серед бавовни шукай мій голос,

Я одинак, я одинок як льодяний космос,

Я один як чорний пес, викинутий на глобус.

Ви маєте право зберігати мовчання!

Я вас сюди привів, щоб звикли до мерзенних тварів люди,

Я пристебну тебе на стілець, руками вирву трупи,

Натиск води різко несе, залитий сусідський будинок.

Нехай окріп підніме нас на висоту карнизів,

Нехай упирається твій рот ковтками в стелю,

Чорна тварюка всередині мене буде топити стілець нижче,

А альпініст повзтиме і відключатиме ваш струм.

Нехай поворот, ключі відчинять двері, і я все зрозумів,

Він зараз здохне за стіною з криками в H2O!

Для альпіністів бог придумав підніматися в гори,

Йти крізь біль, знімати кіно, вставати, впавши на дно.

Але я — Ноу Мо, я занесу вас у точки світу, слухай!

Сьогодні знову я плутатимуть сенс моїх ігор.

Перебирати і стрибати,

Фари горять, на схід рухай,

Тисні на педаль і мімо інтриги,

Ховай номери і викинь мобільний.

Я не кличу, і я не бачу наш політ,

Я не шукаю твоїх слідів на зоряному небі.

Ва-е, і я не чую як співають,

Во-е, солдати порожнечі про віру.

Я не кличу, і я не бачу наш політ,

Я не шукаю твоїх слідів на зоряному небі.

Ва-е, і я не чую як співають,

Во-е, солдати порожнечі про віру.

Я не кличу, і я не бачу наш політ,

Я не шукаю твоїх слідів на зоряному небі.

Ва-е, і я не чую як співають,

Во-е, солдати порожнечі про віру.

Я не кличу, і я не бачу наш політ,

Я не шукаю твоїх слідів на зоряному небі.

Ва-е, і я не чую як співають,

Во-е, солдати порожнечі про віру.