Четвертиночка - Григорий Лепс, Александр Розенбаум

Поле наледью покрылось, я упал, поскользнулся

И четвертиночка разбилась, до неё дотянулся.

И остатки вылил в рот скособоченный, может, всё же заберёт, очень хочется,

Может, всё же заберёт — куда денется, может, всё тогда пройдёт, всё изменится.

Ах, воротись, вернись ко мне, девчоночка,

Я стогом сена был, ты в нём — иголочка

Сгорит стожок в огне — игла останется

И по твоей вине, и по твоей вине, — я горький пьяница.

На колени встал, мотаю головой, жалко водки,

А ветер гонит листья в стаи и в реке топит лодки.

Измывается, подлец, над осиною: словно бабу гнёт к земле — руки сильные!

А мою, поди, согни — ох, намаешься!

Год-другой пройдёт, пока оклемаешься.

Ах, воротись, вернись ко мне, девчоночка,

Я стогом сена был, ты в нём — иголочка

Сгорит стожок в огне — игла останется

И по твоей вине, и по твоей вине, — я горький пьяница.

Соло.

Четвертиночки-осколки прямо в кровь руки режут.

Эх, в вагон бы да на полку в месяц раз и не реже.

Не берёт меня глоток, не берёт другой, не привидится цветок сине-голубой.

Пропадать, наверно, здесь, под берёзами одинокому, как есть, и тверёзому.

Ах, воротись, вернись ко мне, девчоночка,

Я стогом сена был, ты в нём — иголочка

Сгорит стожок в огне — игла останется

И по твоей вине — я горький пьяница.

Сгорит стожок в огне — игла останется

И по твоей вине, и по твоей вине, и по твоей вине, — я горький пьяница.

Поле льодом покрилося, я впав, послизнувся

І четвертиночка розбилася, до неї дістався.

І залишки вилив у рот скособочений, може, все ж таки забере, дуже хочеться,

Може, все ж таки забере — куди подінеться, може, все тоді пройде, все зміниться.

Ах, вернися, повернися до мене, дівчисько,

Я стогом сіна був, ти в ньому – голочка

Згорить стожок у вогні - голка залишиться

І з твоєї провини, і з твоєї провини, — я гіркий п'яниця.

На коліна встав, мотаю головою, шкода горілки,

А вітер жене листя в зграї і в річці топить човни.

Змивається, негідник, над осиною: немов бабу гне до землі — руки сильні!

А мою, мабуть, зігни - ох, намаєш!

Рік-другий пройде, поки оговтаєшся.

Ах, вернися, повернися до мене, дівчисько,

Я стогом сіна був, ти в ньому – голочка

Згорить стожок у вогні - голка залишиться

І з твоєї провини, і з твоєї провини, — я гіркий п'яниця.

Соло.

Чвертиночки-уламки прямо в кров руки ріжуть.

Ех, у вагон би та на полицю на місяць раз і не рідше.

Не бере мене ковток, не бере іншої, не бачиться квітка синьо-блакитна.

Пропадати, мабуть, тут, під березами самотньому, як є, і тверезому.

Ах, вернися, повернися до мене, дівчисько,

Я стогом сіна був, ти в ньому – голочка

Згорить стожок у вогні - голка залишиться

І з твоєї провини — я гіркий п'яниця.

Згорить стожок у вогні - голка залишиться

І з твоєї провини, і з твоєї провини, і з твоєї провини, — я гіркий п'яниця.