Натали - Григорий Лепс

В старом парке пахнет хвойной тишиной,

И качаются на ветках облака.

Сколько времени не виделись с тобой?

Может, год, а, может, целые века?

Ни за что теперь не отыскать следов

В дальний край, где мы друг друга не нашли.

Я пришёл к тебе из позабытых снов,

Как приходят в свою гавань корабли

Натали, утоли мои печали, Натали!

Натали, я прошёл пустынью грусти полземли!

Натали, я вернулся, чтоб сказать тебе "прости".

Натали, от судьбы и от тебя мне не уйти!

Утоли мои печали, Натали!

Натали!

Натали!

Потерял я где-то в бездорожье лет

Безоглядную влюблённость и покой.

Брал от жизни всё, что мог, и не секрет,

Я не свят - я виноват перед тобой!

Целовал я струи многих родников

И томился одиночеством вдали.

Мои волосы от зноя и ветров

Побелели, как степные ковыли.

Натали, утоли мои печали, Натали!

Натали, я прошёл пустынью грусти полземли!

Натали, я вернулся, чтоб сказать тебе "прости".

Натали, от судьбы и от тебя мне не уйти!

Утоли мои печали, Натали!

Натали!

Натали!

Я проделал долгий путь,

Только время обмануть

Невозможно, Натали,

И хоть я другим не стал,

Но с дороги я устал,

И душа моя в пыли.

Натали, утоли мои печали, Натали!

Натали, я прошёл пустынью грусти полземли!

Натали, я вернулся, чтоб сказать тебе "прости".

Натали, от судьбы и от тебя мне не уйти!

Утоли мои печали, Натали!

Натали!

Натали!

Натали, я вернулся, чтоб сказать тебе "прости".

Натали, от судьбы и от тебя мне не уйти!

Утоли мои печали, Натали!

Натали!

Натали!

У старому парку пахне хвойною тишею,

І гойдаються на гілках хмари.

Скільки часу не бачилися з тобою?

Може, рік, а може, цілі століття?

Нізащо тепер не знайти слідів

У далекий край, де ми одне одного не знайшли.

Я прийшов до тебе із забутих снів,

Як приходять у свою гавань кораблі

Наталі, втамуй мої печалі, Наталі!

Наталі, я пройшов пустелею смутку півземлі!

Наталі, я повернувся, щоб сказати тобі "вибач".

Наталі, від долі і від тебе мені не втекти!

Вгамуй мої печалі, Наталі!

Наталі!

Наталі!

Втратив я десь у бездоріжжі років

Безоглядну закоханість та спокій.

Брав від життя все, що міг, і не секрет,

Я не святий – я винен перед тобою!

Цілував я струмені багатьох джерел

І нудився самотністю вдалині.

Моє волосся від спеки та вітрів

Побіліли, як степові ковили.

Наталі, втамуй мої печалі, Наталі!

Наталі, я пройшов пустелею смутку півземлі!

Наталі, я повернувся, щоб сказати тобі "вибач".

Наталі, від долі і від тебе мені не втекти!

Вгамуй мої печалі, Наталі!

Наталі!

Наталі!

Я пройшов довгий шлях,

Тільки час обдурити

Неможливо, Наталі,

І хоч я іншим не став,

Але з дороги я втомився,

І душа моя в пилюці.

Наталі, втамуй мої печалі, Наталі!

Наталі, я пройшов пустелею смутку півземлі!

Наталі, я повернувся, щоб сказати тобі "вибач".

Наталі, від долі і від тебе мені не втекти!

Вгамуй мої печалі, Наталі!

Наталі!

Наталі!

Наталі, я повернувся, щоб сказати тобі "вибач".

Наталі, від долі і від тебе мені не втекти!

Вгамуй мої печалі, Наталі!

Наталі!

Наталі!