Лондон - Тимати, Григорий Лепс

В голове столько мыслей, кому их рассказать?

Да и я здесь один — лучше их записать.

Нужно продолжать двигаться, а не бежать.

От себя не убежишь, в 30 это надо знать.

Ты можешь поменять страну и континент.

Ты можешь сорвать куш и упустить момент жить.

Будто бы границ нет.

Уходя, после себя оставить след.

Меня уносит с собой ветер перемен.

Мимо крыш домов, мимо Кремлёвских стен.

И я парю над городом как супермен,

Покидая его душный плен.

Ещё один раз, здесь только я и ты.

Последний звонок и горят мосты.

Из-под ног ушла земля,

Я давно отпустил, но я всё ещё люблю тебя.

Пришёл момент всё в жизни поменять и новые вершины покорять

Поверь, мне так трудно говорить «Прощай...»

Я уеду жить в Лондон, я уеду жить в Лондон!

Я уеду туда, где большая вода, может быть навсегда.

Я уеду жить в Лондон, мне Москва будет сниться.

Но проблема одна: в направлении том из Москвы никогда не идут поезда!

Я уеду жить в Лондон.

Видно дым с балкона, пишу мемуары.

А по парку гуляют влюблённые пары.

Я сейчас в эпицентре этой красоты.

Правда жизни такая: Сочиняй мечты.

Ты можешь сбросить весь ненужный груз.

Очистить дом от мусора, включить джаз, блюз.

Поменять своё сознание,

Направить весь поток энергии на созидание.

Я научился летать оттолкнувшись от стен.

Мимо площади, пролетая Биг Бен.

Я парю над городом как супермен.

Пожалуй здесь останусь, я попал в его плен.

Так счастливы здесь могли быть я и ты,

Но время не ждёт и горят мосты.

Где бы не был на земле,

Я давно отпустил, но я скучаю по тебе.

Пришёл момент всё в жизни поменять и новые вершины покорять

Поверь, мне так трудно говорить «Прощай...»

Я уеду жить в Лондон, я уеду жить в Лондон!

Я уеду туда, где большая вода, может быть навсегда.

Я уеду жить в Лондон, мне Москва будет сниться.

Но проблема одна: в направлении том из Москвы никогда не идут поезда!

Я уеду жить в Лондон.

И сколько не пришлось бы заплатить, чтоб только рядом с королевой жить — неважно.

Чтоб географию свою сменить, я буду, наконец, как лорды жить — вальяжно.

Да нафига этот Лондон?

Значит, нужно остаться

Начиная с нуля получив реверанс сам себе даю шанс.

Нафига этот Лондон, да кому я там нужен?

Появлюсь дней на пять, погрущу и опять на Москву, твою мать.

Я уеду жить в Лондон, я уеду жить в Лондон!

Я уеду туда, где большая вода, может быть навсегда.

Я уеду жить в Лондон, мне Москва будет сниться.

Но проблема одна: в направлении том из Москвы никогда не идут поезда!

Я уеду жить в Лондон.

У голові стільки думок, кому їх розповісти?

Та й я тут один – краще їх записати.

Потрібно продовжувати рухатися, а не тікати.

Від себе не втечеш, у 30-ти це треба знати.

Ти можеш змінити країну та континент.

Ти можеш зірвати куш і прогаяти момент жити.

Начебто меж немає.

Ідучи, по собі залишити слід.

Мене забирає з собою вітер змін.

Повз дахи будинків, повз Кремлівські стіни.

І я парю над містом як супермен,

Залишаючи його задушливий полон.

Ще раз, тут тільки я і ти.

Останній дзвінок та горять мости.

З-під ніг пішла земля,

Я давно відпустив, але я ще люблю тебе.

Настав момент все в житті поміняти і нові вершини підкорювати

Повір, мені так важко казати «Прощай...»

Я поїду жити до Лондона, я поїду жити до Лондона!

Я поїду туди, де велика вода може бути назавжди.

Я поїду жити в Лондон, мені Москва сниться.

Але проблема одна: у напрямку том із Москви ніколи не йдуть потяги!

Я поїду жити в Лондон.

Видно дим із балкона, пишу мемуари.

А парком гуляють закохані пари.

Я зараз в епіцентрі цієї краси.

Правда життя така: Складай мрії.

Ти можеш скинути весь непотрібний вантаж.

Очистити будинок від сміття, увімкнути джаз, блюз.

Змінити свою свідомість,

Направити весь потік енергії на створення.

Я навчився літати, відштовхнувшись від стін.

Повз площу, пролітаючи Біг Бен.

Я ширяю над містом як супермен.

Мабуть, тут залишуся, я потрапив у його полон.

Такі щасливі тут могли бути я і ти,

Але час не чекає та горять мости.

Де б не був на землі,

Я давно відпустив, але я сумую за тобою.

Настав момент все в житті поміняти і нові вершини підкорювати

Повір, мені так важко казати «Прощай...»

Я поїду жити до Лондона, я поїду жити до Лондона!

Я поїду туди, де велика вода може бути назавжди.

Я поїду жити в Лондон, мені Москва сниться.

Але проблема одна: у напрямку том із Москви ніколи не йдуть потяги!

Я поїду жити в Лондон.

І скільки б не довелося заплатити, щоб тільки поряд з королевою жити — неважливо.

Щоб географію свою змінити, я буду, нарешті, як лорди жити — важливо.

Та нафіга цей Лондон?

Отже, треба лишитися

Починаючи з нуля, отримавши реверанс сам собі даю шанс.

Нафіга цей Лондон, та кому я там потрібний?

З'явлюсь днів на п'ять, погрущу і знову на Москву, твою матір.

Я поїду жити до Лондона, я поїду жити до Лондона!

Я поїду туди, де велика вода може бути назавжди.

Я поїду жити в Лондон, мені Москва сниться.

Але проблема одна: у напрямку том із Москви ніколи не йдуть потяги!

Я поїду жити в Лондон.