Vorrei - Francesco Guccini

Vorrei conoscer l' odore del tuo paese,

camminare di casa nel tuo giardino,

respirare nell' aria sale e maggese,

gli aromi della tua salvia e del rosmarino.

Vorrei che tutti gli anziani mi salutassero

parlando con me del tempo e dei giorni andati,

vorrei che gli amici tuoi tutti mi parlassero,

come se amici fossimo sempre stati.

Vorrei incontrare le pietre, le strade, gli usci

e i ciuffi di parietaria attaccati ai muri,

le strisce delle lumache nei loro gusci,

capire tutti gli sguardi dietro agli scuri

e lo vorrei

perchè non sono quando non ci sei

e resto solo coi pensieri miei ed io…

Vorrei con te da solo sempre viaggiare,

scoprire quello che intorno c'è da scoprire

per raccontarti e poi farmi raccontare

il senso d' un rabbuiarsi e del tuo gioire;

vorrei tornare nei posti dove son stato,

spiegarti di quanto tutto sia poi diverso

e per farmi da te spiegare cos'è cambiato

e quale sapore nuovo abbia l' universo.

Vedere di nuovo Istanbul o Barcellona

o il mare di una remota spiaggia cubana

o un greppe dell' Appennino dove risuona

fra gli alberi un' usata e semplice tramontana

e lo vorrei

perchè non sono quando non ci sei

e resto solo coi pensieri miei ed io…

Vorrei restare per sempre in un posto solo

per ascoltare il suono del tuo parlare

e guardare stupito il lancio, la grazia, il volo

impliciti dentro al semplice tuo camminare

e restare in silenzio al suono della tua voce

o parlare, parlare, parlare, parlarmi addosso

dimenticando il tempo troppo veloce

o nascondere in due sciocchezze che son commosso.

Vorrei cantare il canto delle tue mani,

giocare con te un eterno gioco proibito

che l' oggi restasse oggi senza domani

o domani potesse tendere all' infinito

e lo vorrei

perchè non sono quando non ci sei

e resto solo coi pensieri miei ed io…

Я хотів би знати, як пахне твоя країна,

йти від дому до свого саду,

вдихати в повітрі сіль і пара,

аромати вашого шавлії та розмарину.

Я б хотів, щоб мене привітали всі старші

розмовляючи зі мною про час і минулі дні,

Я б хотів, щоб усі ваші друзі говорили зі мною,

ніби ми завжди були друзями.

Я хотів би зустріти каміння, дороги, двері

і пучки парієтарії, прикріплені до стін,

смужки равликів у їхніх панцирах,

розуміти всі погляди за віконницями

і я б цього хотів

бо мене немає, коли тебе немає

і я залишився сам на сам зі своїми думками, і я...

Я хотів би подорожувати з тобою на самоті завжди,

дізнатися, що є навколо, щоб відкрити

розповісти вам, а потім дозвольте мені розповісти

відчуття темряви і вашої радості;

Я хотів би повернутися туди, де я був,

пояснити вам, наскільки все різне

і дозвольте мені пояснити, що змінилося

і який новий смак має Всесвіт.

Знову подивіться на Стамбул чи Барселону

або море віддаленого кубинського пляжу

або скелі Апеннін, де вона лунає

між деревами вживаний і простий північний вітер

і я б цього хотів

бо мене немає, коли тебе немає

і я залишився сам на сам зі своїми думками, і я...

Я хотів би залишитися на одному місці назавжди

щоб почути звук вашого розмови

і дивляться з подивом на запуск, грацію, політ

неявно під час вашої ходьби

і мовчати на звук твого голосу

або говори, говори, говори, говори зі мною

занадто швидко забувати час

або сховати в двох дурницях, що я зворушений.

Я хотів би заспівати пісню твоїх рук,

грати з тобою у вічну заборонену гру

що сьогоднішній день залишиться сьогодні без завтрашнього дня

або завтра вона може йти до нескінченності

і я б цього хотів

бо мене немає, коли тебе немає

і я залишився сам на сам зі своїми думками, і я...