Canzone Per Silvia - Francesco Guccini

Il cielo dell' America son mille cieli sopra a un continente

Il cielo della Florida è uno straccio che è bagnato di celeste

Ma il cielo là in prigione non è cielo, è un qualche cosa che riveste

Il giorno e il giorno dopo e un altro ancora sempre dello stesso niente

E fuori c'è una strada all' infinito, lunga come la speranza

E attorno c'è un villaggio sfilacciato, motel, chiese, case, aiuole

Paludi dove un tempo ormai lontano dominava il Seminole

Ma attorno alla prigione c'è un deserto dove spesso il vento danza

Son tanti gli anni fatti e tanti in più che sono ancora da passare

In giorni e giorni e giorni che fan mesi che fan anni ed anni amari;

A Silvia là in prigione cosa resta?

Non le resta che guardare

L' America negli occhi, sorridendo coi suoi limpidi occhi chiari…

Già, l' America è grandiosa ed è potente, tutto e niente, il bene e il male

Città coi grattacieli e con gli slum e nostalgia di un grande ieri

Tecnologia avanzata e all' orizzonte l' orizzonte dei pionieri

Ma a volte l' orizzonte ha solamente una prigione federale

L' America è una statua che ti accoglie e simboleggia, bianca e pura

La libertà, e dall' alto fiera abbraccia tutta quanta la nazione

Per Silvia questa statua simboleggia solamente la prigione

Perchè di questa piccola italiana ora l' America ha paura

Paura del diverso e del contrario, di chi lotta per cambiare

Paura delle idee di gente libera, che soffre, sbaglia e spera

Nazione di bigotti!

Ora vi chiedo di lasciarla ritornare

Perchè non è possibile rinchiudere le idee in una galera…

Il cielo dell' America son mille cieli sopra a un continente

Ma il cielo là rinchiusi non esiste, è solo un dubbio o un' intuizione;

Mi chiedo se ci sono idee per cui valga restare là in prigione

E Silvia non ha ucciso mai nessuno e non ha mai rubato niente

Mi chiedo cosa pensi alla mattina nel trovarsi il sole accanto

O come fa a scacciare fra quei muri la sua grande nostalgia

O quando un acquazzone all' improvviso spezza la monotonia

Mi chiedo cosa faccia adesso Silvia mentre io qui piano la canto…

Mi chiedo ma non riesco a immaginarlo: penso a questa donna forte

Che ancora lotta e spera perchè sa che adesso non sarà più sola

La vedo con la sua maglietta addosso con su scritte le parole

«che sempre l' ignoranza fa paura ed il silenzio è uguale a morte»

«che sempre l' ignoranza fa paura ed il silenzio è uguale a morte»

«che sempre l' ignoranza fa paura… ed il silenzio è uguale a morte»…

Небо Америки - це тисяча небес над одним континентом

Небо Флориди — це ганчір’я, вологе від небес

Але небо там у в’язниці – це не небо, це щось, що одягає

День і післязавтра і ще одне все те саме нічого

А надворі дорога в нескінченність, доки надія

А навколо нього обдерте село, мотелі, церкви, будинки, клумби

Болота, де давним-давно панували семіноли

Але навколо в’язниці є пустеля, де часто танцює вітер

Минуло багато років і ще багато років, які ще минули

У дні й дні й дні, які роблять місяці, що гірчать роки й роки;

Що залишилося від Сільвії у в’язниці?

Їй просто треба подивитися

Америка в очах, усміхається своїми ясними ясними очима...

Так, Америка велика і потужна, все і ніщо, добро і зло

Місто з хмарочосами та нетрі та ностальгією за чудовим вчорашнім днем

Передові технології і горизонт піонерів

Але іноді на горизонті є лише федеральна в'язниця

Америка — це статуя, яка вітає вас і символізує вас, білого і чистого

Свобода, а з високого ярмарок весь народ обіймає

Для Сільвії ця статуя символізує лише в'язницю

Бо Америка зараз боїться цього маленького італійця

Страх перед різними і протилежними, перед тими, хто бореться за зміни

Страх перед ідеями вільних людей, які страждають, помиляються і сподіваються

Нація фанатів!

Тепер я прошу вас дозволити йому повернутися

Тому що не можна замикати ідеї у в'язниці...

Небо Америки - це тисяча небес над одним континентом

Але замкненого там неба не існує, це лише сумнів чи інтуїція;

Цікаво, чи є якісь ідеї, заради яких варто сидіти там у в’язниці

А Сільвія ніколи нікого не вбивала і ніколи нічого не вкрала

Цікаво, що ти думаєш вранці, коли поряд з тобою сонце

Або як він проганяє свою велику ностальгію між тими стінами

Або коли раптова злива порушує одноманітність

Цікаво, що Сільвія робить зараз, поки я повільно співаю тут...

Цікаво, але я не можу цього уявити: я думаю про цю сильну жінку

Яка все ще бореться і сподівається, бо знає, що тепер вона більше не буде сама

Я бачу її в сорочці, на якій написані слова

«Що невігластво завжди лякає, а мовчання дорівнює смерті»

«Що невігластво завжди лякає, а мовчання дорівнює смерті»

«Те невігластво завжди лякає… а мовчання дорівнює смерті»…