Eskimo - Francesco Guccini

Questa domenica in Settembre non sarebbe pesata così

L’estate finiva più «nature» vent’anni fa o giù di lì

Con l' incoscienza dentro al basso ventre e alcuni audaci, in tasca «l'Unità»

La paghi tutta, e a prezzi d’inflazione, quella che chiaman la maturità

Ma tu non sei cambiata di molto anche se adesso è al vento quello che

Io per vederlo ci ho impiegato tanto filosofando pure sui perchè

Ma tu non sei cambiata di tanto e se cos'è un orgasmo ora lo sai

Potrai capire i miei vent’anni allora, i quasi cento adesso capirai

Portavo allora un eskimo innocente dettato solo dalla povertà

Non era la rivolta permanente: diciamo che non c’era e tanto fa

Portavo una coscienza immacolata che tu tendevi a uccidere, però

Inutilmente ti ci sei provata con foto di famiglia o paletò

E quanto son cambiato da allora e l’eskimo che conoscevi tu

Lo porta addosso mio fratello ancora e tu lo porteresti e non puoi più

Bisogna saper scegliere in tempo, non arrivarci per contrarietà:

Tu giri adesso con le tette al vento, io ci giravo già vent’anni fa!

Ricordi fui con te a Santa Lucia, al portico dei Servi per Natale

Credevo che Bologna fosse mia: ballammo insieme all’anno o a Carnevale

Lasciammo allora tutti e due un qualcuno che non ne fece un dramma o non lo so

Ma con i miei maglioni ero a disagio e mi pesava quel tuo paletò

Ma avevo la rivolta fra le dita, dei soldi in tasca niente e tu lo sai

E mi pagavi il cinema stupita e non ti era toccato farlo mai!

Perchè mi amavi non l’ho mai capito così diverso da quei tuoi cliché

Perchè fra i tanti, bella, che hai colpito ti sei gettata addosso proprio a me

Infatti i fiori della prima volta non c’erano già più nel sessantotto

Scoppiava finalmente la rivolta oppure in qualche modo mi ero rotto

Tu li aspettavi ancora, ma io già urlavo che Dio era morto, a monte, ma però

Contro il sistema anch’io mi ribellavo cioè, sognando Dylan e i provos

E Gianni, ritornato da Londra, a lungo ci parlò dell’LSD

Tenne una quasi conferenza colta sul suo viaggio di nozze stile freak

E noi non l’avevamo mai fatto e noi che non l’avremmo fatto mai

Quell’erba ci cresceva tutt’attorno, per noi crescevan solo i nostri guai

Forse ci consolava far l’amore, ma precari in quel senso si era già

Un buco da un amico, un letto a ore su cui passava tutta la città

L’amore fatto alla «boia d’un Giuda» e al freddo in quella stanza di altri e

spoglia:

Vederti o non vederti tutta nuda era un fatto di clima e non di voglia!

E adesso che potremmo anche farlo e adesso che problemi non ne ho

Che nostalgia per quelli contro un muro o dentro a un cine o là dove si può

E adesso che sappiam quasi tutto e adesso che problemi non ne hai

Per nostalgia, lo rifaremmo in piedi scordando la moquette stile e l’Hi-Fi

Diciamolo per dire, ma davvero si ride per non piangere perchè

Se penso a quella che eri, a quel che ero, che compassione che ho per me e per

te

Eppure a volte non mi spiacerebbe essere quelli di quei tempi là

Sarà per aver quindici anni in meno o avere tutto per possibilità

Perchè a vent’anni è tutto ancora intero, perchè a vent’anni è tutto chi lo sa

A vent’anni si è stupidi davvero, quante balle si ha in testa a quell’età

Oppure allora si era solo noi non c’entra o meno quella gioventù:

Di discussioni, caroselli, eroi quel ch'è rimasto dimmelo un po’tu

E questa domenica in Settembre se ne sta lentamente per finire

Come le tante via, distrattamente, a cercare di fare o di capire

Forse lo stan pensando anche gli amici, gli andati, i rassegnati, i soddisfatti

Giocando a dire che si era più felici, pensando a chi s'è perso o no a quei

party…

Ed io che ho sempre un eskimo addosso uguale a quello che ricorderai

Io, come sempre, faccio quel che posso, domani poi ci penserò se mai

Ed io ti canterò questa canzone uguale a tante che già ti cantai:

Ignorala come hai ignorato le altre e poi saran le ultime oramai

Ця неділя вересня так би не важила

Літо закінчилося більше «природ» років двадцять тому чи близько того

З непритомністю внизу живота і деякими сміливими, в кишені "l'Unità"

Ви платите за все, і за інфляційними цінами, які вони називають терміном погашення

Але ти не так сильно змінився, хоча зараз те, що є, на вітрі

Мені знадобилося багато часу, щоб побачити це, навіть філософствувати, чому

Але ти не так сильно змінився, і ти знаєш, що таке оргазм

Тоді ви зможете зрозуміти мої двадцять років, а тепер майже сто

Тоді я носив невинну парку, яку диктувала лише бідність

Це був не перманентний бунт: скажімо, що його не було і це було давно

У мене була бездоганна совість, яку ти прагнув убити

Даремно ви намагалися з сімейними фотографіями або paletò

І як сильно я змінився з тих пір і той ескімос, якого ти знав

Мій брат досі його носить, і ти б його носив, і ти більше не можеш

Треба вміти обирати вчасно, а не потрапити туди через протистояння:

Ти крутишся зараз грудьми на вітрі, я вже крутився років двадцять тому!

Спогади Я був з вами на Різдво в Санта-Лючія, у portico dei Servi

Я думав, що Болонья моя: ми танцювали разом цілий рік або на карнавалі

Потім ми обидва залишили когось, хто не підняв галас, чи я не знаю

Але зі светрами мені було незручно, і ця твоя шинель тягнула мене

Але я мав бунт в моїх пальцях, а грошей у кишені не було, і ви це знаєте

А ти здивовано заплатив мені за кіно, і тобі ніколи не довелося цього робити!

Я ніколи не розумів, чому ти мене любив так відрізняється від тих твоїх кліше

Бо серед багатьох, красивих, що ти влучив, ти кинувся на мене

Насправді, в 1968 році вперше там не було квітів

Повстання нарешті спалахнуло, або я був якось зламаний

Ти все ще чекав на них, а я вже кричав, що Бог мертвий угорі, але все ж

Я теж збунтувався проти системи, тобто мріяв про Ділана і пров

А Джанні, повернувшись з Лондона, довго говорив нам про ЛСД

Він прочитав майже культурну лекцію про свій медовий місяць у стилі виродків

І ми ніколи цього не робили, і ми, які ніколи б цього не зробили

Навколо нас росла та трава, для нас росли тільки наші біди

Можливо, ми були втішеними займатися любов’ю, але ми вже були нестійкими в цьому сенсі

Яма у друга, ліжко за годинами, на яких пройшло все місто

Кохання до «ката Іуди» і на холоді в тій кімнаті інших e

голий:

Бачити вас чи не бачити голими — це питання клімату, а не бажання!

А тепер, коли ми могли б це зробити, а тепер яких проблем у мене немає

Яка ностальгія за тими, хто біля стіни, чи в кіно, чи там, де можна

А тепер, коли ми знаємо майже все і які проблеми у вас

З ностальгії ми б знову зробили це на ногах, забувши про стильний килим і Hi-Fi

Давайте подивимося правді в очі, але ми справді сміємося, щоб не плакати, тому що

Якщо я думаю про те, ким ти був, ким я був, яке співчуття я маю до себе та до себе

ви

Але іноді я був би не проти побувати там у ті часи

Це буде бути на п’ятнадцять років молодшим або мати все випадково

Тому що в двадцять це все ще ціле, тому що в двадцять це все, хто знає

У двадцять ти справді дурний, скільки брехні в твоїй голові в такому віці

Або тоді тільки ми були, молодь не причетна чи ні:

Про дискусії, каруселі, героїв, що залишилося, розкажіть трохи

І ця неділя вересня поволі закінчується

Як і багато способів, розсіяно, намагаючись зробити або зрозуміти

Можливо, про це думають і друзі, ті, що пішли, змирилися, задоволені

Граючи, щоб сказати, що ти був щасливішим, думаючи про те, хто заблукав чи ні

вечірка ...

І я, на якій завжди парку, таку ж, як та, яку ти запам’ятав

Як завжди, я роблю все, що можу, завтра я подумаю про це, якщо колись

І я заспіваю тобі цю пісню, рівну багатьом, що вже співав тобі:

Ігноруйте його, як ви проігнорували інших, і тоді він буде останнім