Ophelia - Francesco Guccini

Mentre la sera colora di stanco

Dorato tramonto le torri di guardia

La piccola Ophelia, vestita di bianco

Va incontro alla notte, bellissima e scalza

Nelle sue mani ghirlande di fiori

Nei suoi capelli riflessi di sogni

Nei suoi pensieri i mille colori

Di vita e di morte, di veglia o di sonno

Ophelia, che cosa provi quando

La voce dagli spalti

Ti annuncia che è l’ora già

E un altro giorno muore?

Ophelia, che vedi dentro al verde

Dell’acqua del fossato

Nei guizzi che la trota fa

Cambiando di colore?

Perché hai indossato la veste più pura

Perché hai disciolto i tuoi biondi capelli?

Corri allo sposo, hai forse paura

Che li trovasse non lunghi, non belli?

Quali parole son sulle tue labbra

Chi fu il poeta o quale poesia?

Lo sa il falcone nei suoi larghi cerchi

E lo sa sol la tua dolce pazzia?

Ophelia, la seta e le ombre nere

Ti avvolgono leggere

E sentirai, dormendo ormai

Cadenze di liuto…

Ophelia, non puoi sapere quante

Vicende ha visto il mondo

O forse sai e lo dirai

Con magiche parole…

Ophelia, le tue parole al vento

Si perdono nel tempo

Ma chi saprà, le troverà

In tintinnii corrosi…

Поки вечірні кольори втомилися

Позолочені вежі для спостереження за заходом сонця

Маленька Офелія, одягнена в біле

Вона йде назустріч ночі, красива й боса

В його руках вінки з квітів

Відображення мрій у її волоссі

В його думках тисяча кольорів

Про життя і смерть, про неспання чи сон

Офелія, що ти відчуваєш, коли

Голос з трибун

Він оголошує, що вже настав час

І ще один день помирає?

Офелія, ти бачиш всередині зелений

З води рову

У спалахах, які робить форель

Зміна кольору?

Бо ти носив найчистіший халат

Чому ти розтопила своє світле волосся?

Біжи до нареченого, ти, мабуть, боїшся

Невже він знайшов їх недовгими, не красивими?

Які слова у вас на устах

Хто був поетом чи який вірш?

Знає це сокіл у своїх широких колах

І тільки твоє солодке божевілля знає?

Офелія, шовк і чорні тіні

Вони огортають вас світлом

І почуєш, зараз спить

Каденції лютні...

Офелія, ти не знаєш, скільки

Вісенде побачив світ

А може, знаєш і розкажеш

Чарівними словами...

Офелія, твої слова на вітер

Вони з часом губляться

Але хто дізнається, той знайде

У корозійних джинглах...