Un Altro Giorno É Andato - Francesco Guccini

quanto tempo?

ormai passato e passer?

Le orchestre di motori ne accompagnano i sospiri:

l' oggi dove?

andato l' ieri se ne andr?.

Se guardi nelle tasche della sera

ritrovi le ore che conosci gi?,

ma il riso dei minuti cambia in pianto ormai

e il tempo andato non ritroverai…

Giornate senza senso, come un mare senza vento,

come perle di collane di tristezza…

Le porte dell’estate dall' inverno son bagnate:

fugge un cane come la tua giovinezza.

Negli angoli di casa cerchi il mondo,

nei libri e nei poeti cerchi te,

ma il tuo poeta muore e l' alba non vedr?

e dove corra il tempo chi lo sa?

Nel sole dei cortili i tuoi fantasmi giovanili

corron dietro a delle Silvie beffeggianti,

si?

spenta la fontana, si?

ossidata la campana:

perch?

adesso ridi al gioco degli amanti?

Sei pronto per gettarti sulle strade,

l' inutile bagaglio hai dentro in te,

ma temi il sole e l' acqua prima o poi cadr?

e il tempo andato non ritorner…

Professionisti acuti, fra i sorrisi ed i saluti,

ironizzano i tuoi dubbi sulla vita,

le madri dei tuoi amori sognan trepide dottori,

ti rinfacciano una crisi non chiarita:

la sfera di cristallo si?

offuscata

e l' aquilone tuo non vola pi?,

nemmeno il dubbio resta nei pensieri tuoi

e il tempo passa e fermalo se puoi…

Se i giorni ti han chiamato tu hai risposto da svogliato,

il sorriso degli specchi?

gi?

finito,

nei vicoli e sui muri quel buffone che tu eri

?

rimasto solo a pianger divertito.

Nel seme al vento afferri la fortuna,

al rosso saggio chiedi i tuoi perch?,

vorresti alzarti in cielo a urlare chi sei tu,

ma il tempo passa e non ritorna pi…

E un altro giorno?

andato, la sua musica ha finito,

quanto tempo?

ormai passato e passer?!

Tu canti nella strada frasi a cui nessuno bada,

il domani come tutto se ne andr?:

ti guardi nelle mani e stringi il vuoto,

se guardi nelle tasche troverai

gli spiccioli che ieri non avevi, ma

il tempo andato non ritorner?,

il tempo andato non ritorner?,

il tempo andato non ritorner…

скільки часу?

тепер мимо і мимо?

Зітхання супроводжують моторні оркестри:

сьогодні де?

пішов вчора, піде.

Якщо зазирнути в кишені вечора

знайдіть години, які ви вже знаєте,

але хвилинний сміх змінюється тепер сльозами

і час, що минув, ти знову не знайдеш...

Дні без сенсу, як безвітряне море,

як намистинки смутку...

Двері літа від зими мокрі:

собака тікає, як твоя молодість.

У закутках свого дому ти шукаєш світ,

в книжках і поетах шукаєш себе,

але твій поет помре і світанку не побачить?

а куди біжить час, хто знає?

На сонці дворів твої молоді привиди

бігти за глузуванням над Сільвіасом,

так?

вимкнув фонтан, так?

окислений дзвіночок:

чому

Ти смієшся з гри закоханих?

Ви готові кинутися на вулиці,

марний багаж, який у вас всередині,

але ти боїшся сонця і вода рано чи пізно впаде?

і час минулий не повернеться...

Гострі професіонали, між посмішками та привітаннями,

висміюй свої сумніви щодо життя,

матері твого кохання мріють про лікарів,

вони звинувачують вас у незрозумілій кризі:

кришталева куля, так?

розмитий

і твій повітряний змій більше не літає,

у ваших думках не залишається навіть сумнівів

і час проходить і зупини це, якщо зможеш...

Якщо дні покликали вас, ви відповіли, як безвольний,

посмішка дзеркал?

вже

закінчено,

в провулках і на стінах, що ти був дурнем

?

залишився сам, весело плаче.

У вітряному насінні ти хапаєш удачу,

до мудрого червоного запитай, чому?,

ти б хотів піднятися на небо і кричати, хто ти,

але час минає і не повертається...

А ще один день?

пішов, його музика закінчена,

скільки часу?

зараз пройшов і пройде?!

Ти співаєш на вулиці фрази, на які ніхто не звертає уваги,

завтра як все буде?:

ти дивишся в свої руки і тримаєш порожнечу,

якщо зазирнеш у кишені, то знайдеш

вільна зміна, якої у вас не було вчора, але

минулий час не повернеться?,

минулий час не повернеться?,

час минулий не повернеться...