Ti Ricordi Quei Giorni - Francesco Guccini

Ti ricordi quei giorni?

Uscimmo dopo le canzoni per camminare piano…

Ti ricordi quei giorni?

Gli amici bevevano vino, qualcuno parlava e rideva, noi quasi lontano,

vicino a te,

vicino a me

e ci parlammo ognuno per lasciare qualcosa,

per creare qualcosa, per avere qualcosa…

Ti ricordi quei giorni?

I tuoi occhi si incupivano, il tuo viso si arrossava

e ti stringevi a me nella mia stanza,

quasi un respiro, poi mi dicesti «Basta,

perché non voglio guardarti,

perché ho paura ad amarti».

E dicesti, e dicesti e dicesti…

Le tue parole

quasi io non ricordo più,

ma nemmeno tu ricordi niente…

Ora dove sei e che gente

vede il tuo viso e ascolta

le tue parole leggere,

le tue sciocchezze leggere,

le tue lacrime leggere,

come una volta?

Che cosa dici ora

quando qualcuno ti abbraccia

e tu nascondi la faccia

e tu alzi fiera la faccia

e guardi diritto in faccia

come allora?

Qui un poco piove e un poco il sole,

aspettiamo ogni giorno

che questa estate finisca,

che ogni incertezza svanisca…

E tu?

Io non ricordo più

che voce hai…

Che cosa fai?

Io non credo davvero

che quel tempo ritorni,

ma ricordo quei giorni,

ma ricordo quei giorni,

ma ricordo quei giorni

ma ricordo…

Ви пам’ятаєте ті дні?

Ми вийшли після пісень гуляти повільно...

Ви пам’ятаєте ті дні?

Друзі пили вино, хтось говорив і сміявся, ми майже далеко,

поряд з вами,

поруч зі мною

і ми поговорили один з одним, щоб щось залишити,

створювати щось, мати щось...

Ви пам’ятаєте ті дні?

Твої очі потемніли, обличчя почервоніло

і ти обійняла мене в моїй кімнаті,

майже вдих, тоді ти сказав мені: «Досить,

бо я не хочу дивитися на тебе,

бо я боюся тебе любити».

І ти сказав, і ти сказав, і ти сказав...

Твої слова

Я вже майже не пам'ятаю,

але ти навіть нічого не пам'ятаєш...

Тепер де ти і які люди

бачити своє обличчя і слухати

ваші легкі слова,

твоя легка дурниця,

твої світлі сльози,

як раз?

Що ти зараз кажеш

коли тебе хтось обіймає

а ти ховаєш своє обличчя

і ти гордо піднімаєш обличчя

і дивись прямо в обличчя

як тоді?

Тут іде дощ і трохи сонця,

ми чекаємо щодня

щоб це літо закінчилося,

що вся невизначеність зникає...

І ти?

Я вже не пам'ятаю

який твій голос...

Що ти робиш?

Я так не думаю

щоб той час повернувся,

але я пам'ятаю ті дні,

але я пам'ятаю ті дні,

але я пам'ятаю ті дні

але я пам'ятаю...