Stelle - Francesco Guccini

Ma guarda quante stelle questa sera fino alla linea curva d’orizzonte

Ellissi cieca e sorda del mistero là dietro al monte:

Si fingono animali favolosi, pescatori che lanciano le reti

Re barbari o cavalli corridori lungo i pianeti

E sembrano invitarci da lontano per svelarci il mistero delle cose

O spiegarci che sempre camminiamo fra morte e rose

O confonderci tutto e ricordarci che siamo poco o che non siamo niente

E che è solo un pulsare illimitato, ma indifferente

Ma guarda quante stelle su nel cielo sparse in incalcolabile cammino:

Tu credi che disegnino la traccia del destino?

E che la nostra vita resti appesa a un nastro tenue di costellazioni

Per stringerci in un laccio e regalarci sogni e visioni

Tutto sia scritto in chiavi misteriose, effemeridi che guidano ogni azione

Lasciandoci soltanto il vano filtro dell’illusione

E che l’ambiguo segno dei Gemelli governi il corso della mia stagione

Scontrandosi e incontrandosi nel cielo dello Scorpione?

Ma guarda quante stelle incastonate: che senso avranno mai, che senso abbiamo?

Sembrano dirci in questa fine estate: siamo e non siamo

E che corriamo come il Sagittario tirando frecce a simboli bastardi

Antiche bestie, errore visionario, segni bugiardi

C’erano ancora prima del respiro, ci saranno alla nostra dipartita

Forse fanno ballare appesa a un filo la nostra vita

E in tutto quel chiarore sterminato, dove ogni lontananza si disperde

Guardando quel silenzio smisurato l’uomo… si perde…

Але подивіться, скільки зірок сьогодні ввечері до кривої лінії горизонту

Там, за горою, сліпий і глухий крапка таємниці:

Вони прикидаються казковими тваринами, рибалки закидають сіті

Варварські королі або коні, що біжать по планетах

І вони ніби запрошують нас здалеку, щоб розкрити таємницю речей

Або поясніть нам, що ми завжди ходимо між смертю і трояндами

Або все переплутати і нагадувати собі, що ми маленькі або що ми ніщо

І що це лише необмежена, але байдужа пульсація

Але подивіться, скільки зірок на небі розсипалося на незліченному шляху:

Як ви думаєте, вони прокладають слід долі?

І нехай наше життя висить на тонкій стрічці сузір’їв

Щоб затягнути нас у петлю і подарувати нам мрії і видіння

Все написано в таємничих ключах, ефемеридах, які керують кожною дією

Залишивши нам лише фільтрувальний відсік ілюзії

І що неоднозначний знак Близнюків керує ходом мого сезону

Зіткнення і зустріч на небі Скорпіона?

Але подивіться, скільки зірок сідає: який сенс у них колись, який сенс у нас?

Вони ніби говорять нам цього пізнього літа: ми є, а нас немає

І що ми біжимо, як Стрілець, пускаючи стріли в бастардні символи

Стародавні звірі, помилка бачення, брехливі знаки

Вони були там ще до нашого дихання, вони будуть там, коли ми підемо

Можливо, вони змушують наше життя танцювати на нитці

І в цьому безмежному світлі, де розсіяна кожна відстань

Дивлячись на ту безмежну тишу, людина... губиться...