Shomèr Ma Mi-Llailah? - Francesco Guccini

La notte è quieta senza rumore,

c'è solo il suono che fa il silenzio

e l’aria calda porta il sapore

di stelle e assenzio,

le dita sfiorano le pietre calme

calde d’un sole, memoria o mito,

il buio ha preso con se le palme,

sembra che il giorno non sia esistito…

Io, la vedetta, l’illuminato,

guardiano eterno di non so cosa

cerco, innocente o perchè ho peccato,

la luna ombrosa

e aspetto immobile che si spanda

l’onda di tuono che seguirà

al lampo secco di una domanda,

la voce d’uomo che chiederà:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle…

Sono da secoli o da un momento

fermo in un vuoto in cui tutto tace,

non so più dire da quanto

sento angoscia o pace,

coi sensi tesi fuori dal tempo,

fuori dal mondo sto ad aspettare

che in un sussurro di voci o vento

qualcuno venga per domandare…

e li avverto radi, come le dita,

ma sento voci, sento un brusìo

e sento d' essere l' infinita eco di Dio

e dopo innumeri come sabbia,

ansiosa e anonima oscurità,

ma voce sola di fede o rabbia,

notturno grido che chiederà:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle…

La notte, udite, sta per finire,

ma il giorno ancora non è arrivato,

sembra che il tempo nel suo fluire

resti inchiodato…

Ma io veglio sempre, perciò insistete,

voi lo potete, ridomandate,

tornate ancora se lo volete,

non vi stancate…

Cadranno i secoli, gli dei e le dee,

cadranno torri, cadranno regni

e resteranno di uomini e di idee,

polvere e segni,

ma ora capisco il mio non capire,

che una risposta non ci sarà,

che la risposta sull' avvenire

è in una voce che chiederà:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle…

Ніч тиха без шуму,

є тільки звук, який змушує тишу

а гаряче повітря приносить смак

зірок і абсенту,

пальці торкаються спокійних каменів

гарячий від сонця, спогадів чи міфів,

темрява забрала з собою долоні,

здається, що дня не було...

Я, сторож, просвітлений,

вічний охоронець не знаю чого

Шукаю, невинний чи тому, що згрішив,

тіньовий місяць

і я нерухомо чекаю, щоб воно поширилося

хвиля грому, що піде

на різкий спалах питання,

голос чоловіка, який запитає:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle ...

Вони були протягом століть чи миті

досі в порожнечі, де все мовчить,

Я не знаю, як довго казати

Я відчуваю тугу чи спокій,

з розтягнутими поза часом почуттями,

з цього світу я чекаю

ніж шепіт голосів чи вітру

хтось прийшов запитати...

і я відчуваю їх рідкісними, як пальці,

але я чую голоси, я чую гул

і я відчуваю себе нескінченним відлунням Бога

а потім незліченна кількість, як пісок,

тривожна й анонімна темрява,

але єдиний голос віри чи гніву,

нічний плач, який запитає:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle ...

Ніч, слухай, ось-ось закінчиться,

але день ще не настав,

здається, що час у своєму потоці

ти залишайся прибитим...

Але я завжди дивлюся, тому наполягай,

ти можеш запитати ще раз,

повертайся знову, якщо хочеш,

не втомлюйся...

Століття впадуть боги і богині,

впадуть вежі, впадуть королівства

і вони залишаться людьми та ідеями,

пил і сліди,

але тепер я розумію своє нерозуміння,

що відповіді не буде,

ніж відповідь на майбутнє

це голосом, який запитає:

Shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle.

shomèr ma mi-llailah?

shomèr але mi-lle.

shomèr ma mi-llailah, ma mi-lle ...