Quel giorno d'Aprile - Francesco Guccini

Il cannone è una sagoma nera contro il cielo cobalto

Ed il gallo passeggia impettito dentro il nostro cortile

Se la guerra è finita perché ti si annebbia di pianto

Questo giorno di aprile

Ma il paese è in festa e saluta i soldati tornati

Mentre mandrie di nuvole pigre dormono sul campanile

Ed ognuno ritorna alla vita come i fiori nei prati

Come il vento di aprile

E la Russia è una favola bianca che conosci a memoria

E che sogni ogni notte, stringendo la sua lettera breve

Le cicogne sospese nell’aria, il suo viso bagnato di neve

E l’Italia, cantando, ormai libera, allaga le strade

Sventolando nel cielo bandiere impazzite di luce

E tua madre prendendoti in braccio, piangendo, sorride

Mentre attorno qualcuno una storia o una vita ricuce

E chissà se hai addosso un cappotto o se dormi in un caldo fienile

Sotto il glicine tuo padre lo aspetti

Con il sole d’aprile

È domenica e in bici con lui hai più anni e respiri l’odore

Delle sue sigarette e del fiume che morde il pontile

Si dipinge d’azzurro o di fumo ogni vago timore

In un giorno di aprile

Ma nei suoi sogni continua la guerra e lui scivola ancora

Sull’immensa pianura e rivede quell’attimo breve

Le cicogne sospese nell’aria, i compagni coperti di neve

E l’Italia è una donna che balla sui tetti di Roma

Nell’amara dolcezza dei film dove canta la vita

Ed un papa si affaccia e accarezza i bambini e la luna

Mentre l’anima dorme davanti a una scatola vuota

Suona ancora per tutti campana

E non stai su nessun campanile

Perché dentro di noi, troppo in fretta, ci allontana

Quel giorno di aprile

Гармата — чорний силует на тлі кобальтового неба

А півень у нас на подвір’ї

Якщо війна скінчилася, тому що ти затьмарений сльозами

Цього квітневого дня

Але місто святкує і вітає воїнів, що повернулися

Поки на дзвіниці сплять стада ледачих хмар

І всі оживають, як квіти на луках

Як квітневий вітер

А Росія — біла казка, яку знаєш напам’ять

І що сниться щоночі, стискаючи свій короткий лист

Лелеки зависли в повітрі, його обличчя було мокрим від снігу

А Італія, співаючи, тепер вільна, заливає вулиці

Розмахуючи в небі збожеволілі від світла прапори

А твоя мама, беручи тебе на руки, плаче, посміхається

Поки навколо когось зшивається історія чи життя

І хто знає, чи ти в пальто, чи спиш у теплому сараї

Під гліцинією на нього чекає твій батько

З квітневим сонцем

Зараз неділя, ти старший на велосипеді з ним і вдихаєш його запах

Про його сигарети і про річку, що кусає лаву підсудних

Будь-який невиразний страх забарвлюється в синій або димовий колір

У квітневий день

Але в його мріях війна триває, а він все ще ковзає

На величезній рівнині і знову бачить ту коротку мить

Лелеки зависли в повітрі, супутники вкриті снігом

А Італія – це жінка, яка танцює на дахах Риму

У гіркій солодощі фільмів, де співає життя

А папа дивиться і пестить дітей і місяць

Поки душа спить перед порожньою коробкою

Знову подзвоніть для всіх

А ти не на жодній дзвіниці

Тому що всередині нас занадто швидко воно відштовхує нас

Того квітневого дня