Piccola Storia Ignobile - Francesco Guccini

Ma che piccola storia ignobile mi tocca raccontare

Così solita e banale come tante

Che non merita nemmeno due colonne su un giornale

O una musica o parole un po' rimate

Che non merita nemmeno l’attenzione della gente

Quante cose più importanti hanno da fare

Se tu te la sei voluta, a loro non importa niente

Te l’avevan detto che finivi male…

Ma se tuo padre sapesse qual è stata la tua colpa

Rimarrebbe sopraffatto dal dolore

Uno che poteva dire «guardo tutti a testa alta»

Immaginasse appena il disonore

Lui che quando tu sei nata mise via quella bottiglia

Per aprirla il giorno del tuo matrimonio

Ti sognava laureata, era fiero di sua figlia

Se solo immaginasse la vergogna

Se solo immaginasse la vergogna

Se solo immaginasse la vergogna…

E pensare a quel che ha fatto per la tua educazione

Buone scuole e poca e giusta compagnia

Allevata nei valori di famiglia e religione

Di ubbidienza, castità e di cortesia

Dimmi allora quel che hai fatto chi te l’ha mai messo in testa

O dimmi dove e quando l’hai imparato

Che non hai mai visto in casa una cosa men che onesta

E di certe cose non si è mai parlato

E di certe cose non si è mai parlato

E di certe cose non si è mai parlato…

E tua madre, che da madre qualche cosa l’ha intuita

E sa leggere da madre ogni tuo sguardo

Devi chiederle perdono, dire che ti sei pentita

Che hai capito, che disprezzi quel tuo sbaglio

Però come farai a dirle che nessuno ti ha costretta

O dirle che provavi anche piacere

Questo non potrà capirlo, perché lei, da donna onesta

L’ha fatto quasi sempre per dovere

L’ha fatto quasi sempre per dovere

L’ha fatto quasi sempre per dovere…

E di lui non dire male, sei anche stata fortunata

In questi casi, sai, lo fanno in molti

Sì, lo so, quando lo hai detto, come si usa, ti ha lasciata

Ma ti ha trovato l’indirizzo e i soldi

Poi ha ragione, non potevi dimostrare che era suo

E poi non sei neanche minorenne

Ed allora questo sbaglio è stato proprio tutto tuo

Noi non siamo perseguibili per legge

Noi non siamo perseguibili per legge

Noi non siamo perseguibili per legge…

E così ti sei trovata come a un tavolo di marmo

Desiderando quasi di morire

Presa come un animale macellato, stavi urlando

Ma quasi l’urlo non sapeva uscire

E così ti sei trovata fra paure e fra rimorsi

Davvero sola fra le mani altrui

Che pensavi nel sentire nella carne tua quei morsi

Di tuo padre, di tua madre e anche di lui

Di tuo padre, di tua madre e anche di lui

Di tuo padre, di tua madre e anche di lui?

Ma che piccola storia ignobile sei venuta a raccontarmi

Non vedo proprio cosa posso fare

Dirti qualche frase usata per provare a consolarti

O dirti: «È fatta ormai, non ci pensare»

È una cosa che non serve a una canzone di successo

Non vale due colonne su un giornale

Se tu te la sei voluta, cosa vuoi mai farci adesso

E i politici han ben altro a cui pensare

E i politici han ben altro a cui pensare

E i politici han ben altro a cui pensare…

Але яку жахливу історію я маю розповісти

Як завжди і банально як багато

Це не заслуговує навіть двох колонок у газеті

Або музика, або якісь римовані слова

Що навіть не заслуговує на увагу людей

Скільки ще важливих справ вони мають зробити

Якщо ти цього хотів, їм байдуже

Тобі сказали, що ти погано закінчиш...

Але що, якби твій батько знав, у чому твоя вина

Його охопив би біль

Той, хто міг сказати: «Я дивлюся на всіх з високо піднятою головою»

Він навряд чи уявляв собі безчестя

Той, хто відклав ту пляшку, коли ти народився

Щоб відкрити його в день весілля

Мріяв про випускника, пишався донькою

Якби він уявляв собі сором

Якби він уявляв собі сором

Якби він уявляв собі сором...

І подумайте, що він зробив для вашої освіти

Хороші школи та маленька і справедлива компанія

Вихований у родинних та релігійних цінностях

Про послух, цнотливість і ввічливість

Тож скажи мені, що ти зробив, хто б не вклав це тобі в голову

Або скажіть мені, де і коли ви це навчилися

Що ви ніколи не бачили в домі нічого менш чесного

А про певні речі ніколи не говорили

А про певні речі ніколи не говорили

А про деякі речі ніколи не говорили...

І твоя мати, яка від матері щось відчула

І вона вміє читати кожен твій погляд як матері

Треба попросити у неї вибачення, сказати, що покаявся

Щоб ти зрозумів, що ти зневажаєш свою помилку

Але як ти їй скажеш, що тебе ніхто не змушував

Або скажіть їй, що ви теж відчували задоволення

Цього не зможе зрозуміти, бо вона, як чесна жінка

Він майже завжди робив це з виконання обов’язків

Він майже завжди робив це з виконання обов’язків

Він майже завжди робив це з обов'язку...

І не кажи про нього поганого, тобі теж пощастило

У цих випадках, знаєте, багато хто робить

Так, я знаю, коли ви сказали це, як це використовувати, це залишило вас

Але він знайшов тобі адресу й гроші

Тоді він правий, ви не можете довести, що це було його

До того ж ти навіть неповнолітній

І тоді ця помилка була вся твоя

За законом ми не покарані

За законом ми не покарані

Ми не караємося законом...

І ось ви опинилися за мармуровим столом

Майже бажання померти

Взятий, як забиту тварину, ти кричав

Але крик майже не знав, як вирватися

І ось ви опинилися між страхами і докорами сумління

Справді самотній в чужих руках

Що ви подумали, коли відчули ці укуси у своїй плоті?

Твій батько, твоя мати і він теж

Твій батько, твоя мати і він теж

Твій батько, твоя мати і він теж?

Але яку жахливу історію ви прийшли мені розповісти

Я дійсно не бачу, що я можу зробити

Скажіть собі фрази, які використовуються для втіхи

Або сказати вам: «Зараз зроблено, не думай про це»

Це те, що не потрібно хіту

Дві колонки в газеті не варті

Якщо ти цього хотів, то що ти хочеш з цим зараз робити

А політикам є над чим подумати

А політикам є над чим подумати

А політикам є над чим подумати...