Piccola Città - Francesco Guccini

Piccola città, bastardo posto

Appena nato ti compresi o fu il fato che in tre mesi mi spinse via

Piccola città, io ti conosco

Nebbia e fumo non so darvi il profumo del ricordo che cambia in meglio

Ma sono qui nei pensieri le strade di ieri e tornano

Visi e dolori e stagioni, amori e mattoni che parlano…

Piccola città, io poi rividi

Le tue pietre sconosciute, le tue case diroccate da guerra antica

Mia nemica strana, sei lontana

Coi peccati, fra macerie e fra giochi consumati dentro al Florida

Cento finestre, un cortile, le voci, le liti e la miseria

Io, la montagna nel cuore, scoprivo l’odore del dopoguerra…

Piccola città, vetrate viola

Primi giorni della scuola, la parola ha il mesto odore di religione

Vecchie suore nere, che con fede

In quelle sere avete dato a noi il senso di peccato e di espiazione

Gli occhi guardavano voi, ma sognavan gli eroi, le armi e la bilia

Correva la fantasia verso la prateria, fra la via Emilia e il West…

Sciocca adolescenza, falsa e stupida innocenza

Continenza, vuoto mito americano di terza mano

Pubertà infelice, spesso urlata a mezza voce

A toni acuti, casti affetti denigrati, cercati invano

Se penso a un giorno o a un momento ritrovo soltanto malinconia

E tutto un incubo scuro, un periodo di buio gettato via…

Piccola città, vecchia bambina

Che mi fu tanto fedele, a cui fui tanto fedele tre lunghi mesi

Angoli di strada, testimoni degli erotici miei sogni

Frustrazioni e amori a vuoto mai compresi

Dove sei ora, che fai, neghi ancora o ti dai sabato sera?

Quelle di adesso disprezzi o invidi e singhiozzi se passano davanti a te?

Piccola città, vecchi cortili

Sogni e dei primaverili, rime e fedi giovanili, bimbe ora vecchie

Piango e non rimpiango la tua polvere, il tuo fango, le tue vite

Le tue pietre, l’oro e il marmo, le catapecchie

Così diversa sei adesso, io son sempre lo stesso, sempre diverso

Cerco le notti ed il fiasco, se muoio rinasco, finché non finirà…

Маленьке містечко, сволоч

Як тільки я народився, я зрозумів тебе, або це доля відштовхнула мене за три місяці

Маленьке містечко, я тебе знаю

Туман і дим Я не можу дати тобі запаху пам'яті, що змінюється на краще

Але вчорашні вулиці тут у моїх думках і вони повертаються

Обличчя, біль і пори року, кохання і цеглинки, які говорять...

Маленьке містечко, я потім знову побачив

Твої невідомі камені, твої напівзруйновані будинки з давньої війни

Мій дивний ворог, ти далеко

З гріхами, серед руїн і між іграми, які споживають у Флориді

Сто вікон, подвір’я, чутки, сварки і нещастя

Я, гора в серці, відкрила запах повоєнного часу...

Маленьке містечко, фіолетові вітражі

У перші дні навчання в школі це слово має сумний запах релігії

Старі чорні черниці, які з вірою

У ці вечори ти дав нам відчуття гріха і спокути

Очі дивилися на вас, але вони мріяли про героїв, зброю і мармур

Уява побігла до прерії, між Віа Емілія і Заходом...

Дурна підліткова юність, фальшива і дурна невинність

Континенція, порожній американський міф з третіх рук

Нещасливе статеве дозрівання, часто кричав тихим голосом

У гострих тонах цнотливі прихильності зневажали, марно шукали

Якщо я думаю про день чи мить, я відчуваю лише меланхолію

Все це темний кошмар, період темряви, відкинутий...

Маленьке містечко, стара дитина

Хто був такий вірний мені, кому я був такий вірний довгі три місяці

Розі вулиць, свідки моїх еротичних снів

Розчарування і порожнє кохання ніколи не зрозуміли

Де ти зараз, чим займаєшся, ще заперечуєш чи віддаєшся в суботу ввечері?

Тих, кого ти зараз зневажаєш чи заздриш і ридаєш, якщо вони проходять перед тобою?

Маленьке містечко, старі дворики

Весняні мрії, весняні вірші та юнацькі віри, тепер уже старенькі дівчатка

Я плачу і не шкодую твого праху, твоєї бруду, твого життя

Твої камені, золото й мармур, лачуги

Такий інший ти зараз, я завжди такий самий, завжди інший

Я шукаю ночей і фіаско, якщо я помру, я відроджуся, поки це не закінчиться...