Parole - Francesco Guccini

Parole, son parole, e quante mai ne ho adoperate

E quante lette e poi sentite

A raffica, trasmesse, a mano tesa, sussurrate

Sputate, a tanti giri, riverite

Adatte alla mattina, messe in abito da sera

All’osteria citabili o a Cortina, o a Marghera

Con gioia di parole ci riempiamo le mascelle

E in aria le facciamo rimbalzare

E se le cento usate sono in fondo sempre quelle

Non è importante poi comunicare

È come l’uomo solo, che fischietta dal terrore

E vuole nel silenzio udire un suono, far rumore

Mio caro amore

Si è un po' come commessi viaggiatori

Con campionari di parole e umori

A ritmi di trecento e più al minuto;

Amore muto

Beati i letterari marinai

Così sul taciturno e cerca guai

Così inventati e pieni di coraggio

Io non son quei marinai, parole in rima

Ne ho già dette

(e tante, strano, ma ne faccio dire)

Nostalgiche, incazzate, quanto basta maledette

Ironiche quel tanto per servire

A grattarsi un po' la rogna, soffocati dal collare

Adatto per i cani o per la gogna del giullare

Poi andare sopra un palco per compenso o l’emozione:

Chi non ha mai sognato di provare?

Sia chi ha capito tutto e tutto sa per professione

Ed ha un orgasmo a scrivere o a fischiare

Sia quelli che ti adorano fedeli e senza intoppi

Coi santi non si scherza, abbasso il Milan, viva Coppi!

Amore sappi

Beato chi ha le musiche importanti

Le orchestre, luci e viole sviolinanti

Non queste mie di fil di ferro e spago;

Amore vago

Mi tocca coi miei due giri costanti

Far il make-up a metonimie erranti:

Che gaffe proprio all’età della ragione

E sì son tanti gli anni, ma se guardo ancora pochi

Voltaire non ci ha insegnato ancora niente

È questo quel periodo in cui i ruggiti si fan fiochi

Oppure si ruggisce veramente

Ed io del topo sovrastrutturale me ne frego;

Chi sia Voltaire mi dite?

va be', dopo ve lo spiego

E se pensate questi i vaniloqui di un anziano

Lo ammetto, ma mettiamoci d’accordo

Conosco gente pia, gente che sa guardar lontano

E alla maturità dicon sia sordo

Perché i rincoglioniti d’ogni parte odian parecchio

La libertà e la chiamano «vagiti»

O «ostie» di un vecchi

Amore a specchio

È tanto bello urlare dagli schermi

Gettare a terra falsi pachidermi

Coprendo ad urla il vuoto ed il timore

Qui sul mio onore

Smetterei di giocar con le parole

Ma è un vizio antico e poi quando ci vuole

Per la battuta mi farei spellare

Eee, le chiacchiere son tante e se ne fan continuamente

È tanto bello dar fiato alle trombe

O il vino o robe esotiche rimbomban nella mente

Esplodono parole come bombe

Pillacchere di fango, poesie dette sulla sedia

Ghirlande di semantica e gran tango dei mass-media

Dibattito, dal vivo, miti, spot, ex-cineforum

Talk-show, magazine, trend, poi TV e radio

Telegiornale, spazi, nuovo, gadget, pista, quorum

Dietrismo, le tangenti, rock e stadio

Deviati, bombe, agenti, buco e forza del destino

Scazzato, paranoia e gran minestra dello spino

Amore fino

Lo so che in questo modo cerco guai

Ma non sopporto questi parolai

Non dire più che ci son dentro anch’io

Amore mio

Se il gioco è esser furbo o intelligente

Ti voglio presentare della gente

E certamente presto capirai

Ci sono, sai, nascosti, dietro a pieghe di risate

Che tiran giù i palazzi dei coglioni

Più sobri e più discreti e che fan meno puttanate

Di me che scrivo in rima le canzoni

I clown senza illusioni, fucilati ad ogni muro

Se stan così le cose dei buffoni sia il futuro

Son quelli che distinguono parole da parole

E sanno scegliere fra Mer’causeio e Mina

Che fanno i giocolieri fra le verità e le mode

I Franti che sghignazzano a dottrina

Che irridono ai proverbi e berceran disincantati:

«Fra Mina e fra Mer’causeio son parole, e non son frati!»

Слова, це слова, і скільки я коли-небудь використав

А скільки читає, а потім чує

Чергами передавали, тримали в руках, шепотіли

Коса, у стільки оборотів, шанована

Підійде на ранок, одягається у вечірню сукню

У таверні citabili або в Кортіні, або в Маргері

Радістю слів наповнюємо щелепи

І ми змушуємо їх підстрибувати в повітрі

І якщо використана сотня в основному завжди ті

Не важливо спілкуватися

Це як самотня людина, яка свистить від жаху

І він хоче в тиші почути звук, зашуміти

Моя дорога любов

Ми трохи схожі на комівояжерів

Зі зразками слів і настроїв

Зі швидкістю триста і більше за хвилину;

Німе кохання

Благословенні літературні моряки

Тож на мовчазних і шукає неприємностей

Такий вигаданий і сповнений мужності

Я не ті моряки, римовані слова

я вже сказав

(і багато, дивно, але я кажу)

Ностальгічний, розлючений, досить проклятий

Іронічно достатньо, щоб служити

Трохи почесав коросту, захлинувся коміром

Підходить для собак або для блазна

Потім вийдіть на сцену за компенсацією або емоціями:

Хто не мріяв спробувати?

І ті, хто все зрозумів і все знає за фахом

І він відчуває оргазм, коли пише чи свистить

Будьте тими, хто поклоняється вам вірно і гладко

Зі святими не до жартів, долі Мілан, хай живе Коппі!

Люби знай

Блаженні ті, у кого важлива музика

Оркестри, вогні і фіалки махають

Не ці шахти з дроту та шнура;

Невиразне кохання

Це зворушує мене двома моїми постійними колами

Зробіть макіяж за допомогою помилкових метонімій:

Яка помилка у віці розуму

І так, є багато років, але якщо я все-таки погляну на кілька

Вольтер нас ще нічому не навчив

Це той період, коли рев слабшає

Або справді реве

І мені байдуже надбудовна миша;

Хто такий Вольтер, ти мені скажи?

добре, я поясню пізніше

А якщо ви думаєте, що це дурниці старшого

Я це визнаю, але давайте домовимося

Я знаю побожних людей, людей, які вміють далеко дивитися

А в зрілості кажуть, що він глухий

Тому що каміння скрізь ненавидять дуже

Свобода і вони називають це "плаканням"

Або «господарі» старого

Дзеркальне кохання

З екранів так добре кричати

Кидання помилкових товстошкірих на землю

Прикриваючи порожнечу й страх криками

Ось на мою честь

Я б перестав гратися словами

Але це давній порок і тоді коли його бере

За жарт мене здерли б

Ееее, там багато балаканини, і якщо вони це роблять постійно

Так красиво трубити в труби

У голові шумить або вино, або екзотика

Слова вибухають, як бомби

Пілот грязюки, вірші казали на стільці

Гірлянди семантики та мас-медіа танго

Дебати, лайв, міфи, реклама, екс-кінофорум

Ток-шоу, журнал, тренд, потім телебачення і радіо

Новини, простори, нові, гаджети, трек, кворум

Дієтика, відкати, рок і сцена

Відхилення, бомби, агенти, діра і сила долі

Скаццато, параноя та чудовий суп зі спіною

Любіть

Я знаю, що я шукаю біди

Але я терпіти не можу цих балакунів

Не кажи більше, що я теж в ньому

Моя любов

Незалежно від того, розумна гра чи розумна

Я хочу познайомити вас з людьми

І ви, безумовно, скоро зрозумієте

Там, знаєте, приховані за складками сміху

Що збивають палаци куль

Більш тверезі, більш стримані та менш розпусні шанувальники

Про мене римовані пісні

Клоуни без ілюзій розстрілювали кожну стіну

Якщо для скоморохів так, то нехай це буде майбутнє

Саме вони відрізняють слова від слів

І вони знають, як вибрати між Мер’каузейо та Міною

Які жонглери між правдою і модою

Франти, які сміються над доктриною

Хто знущається над прислів'ями і розчарованими берцерами:

«Фра Міна і фра Мер'каузейо — це слова, і вони не братії!»