Milano (Poveri Bimbi Di) - Francesco Guccini

Quando son nato io Pesavo sei chili

Avevo spalle da uomo

E mani grandi come badili.

Quando son nato io Eran davvero tempi cupi

E le mie strade erano piene

Di iene e di lupi

Quando son nato io La morte stringeva la vite e la Gente dei mondo

Ingoiava cordite.

Poveri bimbi di Milano

Col vestiti comprati all’Upim

Abituati ad un cielo a buchi

Che vedete sempre pi lontano.

Poveri bimbi di Milano

Cos fragili cos infelici

Che urlate rabbia senza radici

Con occhi tinti e con niente in Mano.

Poveri bimbi di Milano

Derubati anche d speranza

Che danzate la vostra danza

In quello zoo metropolitano.

Poveri bimbi di Milano

Con fazzoletti come giardini

Poveri indiani nella riserva

Povere giacche blu questurini.

Quando son nato io

C’era la fame nera

E la vita d’ognuno

Tirava il lotto ogni sera.

Quando son nato io Le citt erano cimiteri

E la primavera sbocciava

Sopra ai morti di ieri.

Quando son nato io alla fine

Ci tu gran festa

E l’uomo si svegli dal sonno

Apr gli occhi e rialz la testa.

Poveri bimbi di Milano

Dall’orizzonte sempre coperto

Povera sete di libert

Costretta a vivere nel deserto.

Poveri bimbi di Milano

Dalle musiche come un motore

Col pi terribile del silenzi

La solitudine del rumore.

Poveri bimbi di Milano

Figli di padri preoccupanti

Con un esistere da nano

E nella mente sogni giganti.

Poveri bimbi di Milano

Numerosi come minuti

Viaggiatori di mete fisse

Spettatori sempre seduti.

Quando son nato io Come capita a tutti

Il tempo uguale e incurante

Imponeva i suoi frutti.

Quando son nato io Nel rogo d S. Silvestro

Si bruciava il passato

E il peccato col resto.

Quando rinasceremo

Come il sogno d’un uomo

Bruceremo il futuro

In piazza del Duomo.

Коли я народився, я важив шість кілограмів

У мене були чоловічі плечі

І руки великі, як лопати.

Коли я народився, це були справді темні часи

І мої вулиці були повні

Про гієн і вовків

Коли я народився, Смерть тримала виноградну лозу і людей світу

Він ковтнув кордит.

Бідні діти Мілана

З одягом, купленим в Upim

Звикайте до неба з дірками

Яку ти бачиш все далі й далі.

Бідні діти Мілана

Така тендітна така нещасна

Хто кричить безкорінний лють

З пофарбованими очима і без нічого в руках.

Бідні діти Мілана

Пограбований теж дає надію

Дозвольте вам танцювати свій танець

У тому столичному зоопарку.

Бідні діти Мілана

З хустками як садки

Бідні індіанці в резервації

Бідні сині поліцейські куртки.

Коли я народився

Був чорний голод

І життя кожного

Щовечора він розігрував лотерею.

Коли я народився, міста були цвинтарями

А весна цвіла

Над вчорашніми мертвими.

Коли я народився в кінці кінців

Ось вам чудова вечірка

І чоловік прокидається від сну

Він розплющив очі й підняв голову.

Бідні діти Мілана

З горизонту завжди прикрита

Бідна жага свободи

Вимушений жити в пустелі.

Бідні діти Мілана

Від музики як двигун

З найстрашнішим мовчанням

Самотність шуму.

Бідні діти Мілана

Діти тривожних батьків

З карликовим існуванням

А в голові гігантські мрії.

Бідні діти Мілана

Чисельні, як хвилини

Мандрівники з фіксованим призначенням

Глядачі завжди сидять.

Коли я народився Як це буває у всіх

Час рівний і безтурботний

Воно наклало свої плоди.

Коли я народився В колі С. Сільвестро

Минуле спалювалося

І грішити з рештою.

Коли ми відродимося

Як чоловіча мрія

Ми спалимо майбутнє

На площі Пьяцца дель Дуомо.