L'ultima Thule - Francesco Guccini

Io che ho doppiato tre volte Capo Horn

E ho navigato sette volte i sette mari

E ho visto mostri ed animali rari

L’anfesibena, le sirene, l’unicorno

Io che tornavo fiero ad ogni porto

Dopo una lotta, dopo un arrembaggio

Non son più quello e non ho più il coraggio

Di veleggiare su un vascello morto

Dov'è la ciurma che mi accompagnava

E assecondava ogni ribalderia?

Dov'è la forza che ci circondava?

Ora si è spenta ormai, sparita via

Guardo le vele pendere afflosciate

Con i cordami a penzolar nel vuoto

Che sbatton lenti contro le murate

Con un moto continuo, senza scopo

E vedo in aria un’insensata danza

Di strani uccelli contro il cielo bigio

Cantare un canto in questo mondo grigio

Un canto sordo ormai, senza speranza

E qui da solo penso al mio passato

Vado a ritroso e frugo la mia vita

Una saga smarrita ed infinita

Di quel che ho fatto, di quello che è stato

Le verità non vere in cui credevo

Scoppiavano spargendosi d’intorno

Ma altre ne avevo e giorno dopo giorno

Se morivo, più forte rinascevo

E ora son solo e non ho più il conforto

Di amici andati e sempre più mi assale

La noia a vuotar l’ultimo boccale

Come un pensiero che mi si è ritorto

Ma ancora farò vela e partirò

Io da solo e, anche se sfinito

La prua indirizzo verso l’infinito

Che prima o poi, lo so, raggiungerò

L’Ultima Thule attende al Nord estremo

Regno di ghiaccio eterno, senza vita

E lassù questa mia sarà finita

Nel freddo dove tutti finiremo

L’Ultima Thule attende e dentro il fiordo

Si spegnerà per sempre ogni passione

Si perderà in un’ultima canzone

Di me e della mia nave anche il ricordo

Я, який тричі обходив мис Горн

І сім разів я плив по семи морях

І я бачив рідкісних монстрів і тварин

Амфезіан, сирени, єдиноріг

Я був гордий повернутися до кожного порту

Після бійки, після абордажу

Я більше не такий і не маю мужності

Про плавання на мертвому судні

Де екіпаж, який мене супроводжував

І чи потурав він кожному бунту?

Де та сила, що нас оточувала?

Тепер воно зникло, зникло

Я дивлюся, як вітрила мляво висять

З мотузками, що бовтаються в порожнечі

Що повільно б'ється об фальшборт

З безперервним рухом, без мети

І я бачу в повітрі безглуздий танець

Дивних птахів на тлі сірого неба

Заспівай пісню в цьому сірому світі

Тепер нудна пісня, без надії

І тут наодинці я думаю про своє минуле

Я повертаюся і шукаю своє життя

Втрачена і нескінченна сага

Про те, що я зробив, про те, що це було

Неправдиві істини, в які я вірив

Вони лопнули й поширилися

Але в мене були інші і день за днем

Якщо я помер, то сильнішим я відроджувався

А тепер я сама і більше не маю комфорту

Друзів пішли і все більше і більше нападає на мене

Нудьга спорожнювати останній кухоль

Наче думка, що скрутила мене

Але я все одно попливу і піду

Я один і, навіть якщо виснажений

Лук спрямовується в безкінечність

Це рано чи пізно, я знаю, я досягну

Ultima Thule чекає на крайній півночі

Царство вічного льоду, неживе

А там, нагорі, ця шахта закінчиться

На морозі, де ми всі потрапимо

Ultima Thule чекає і всередині фіорду

Усі пристрасті згаснуть назавжди

Він загубиться в останній пісні

Навіть пам’ять про мене і мій корабель