L'Avvelenata - Francesco Guccini

Ma s' io avessi previsto tutto questo, dati causa e pretesto, le attuali

conclusioni

Credete che per questi quattro soldi, questa gloria da stronzi, avrei scritto

canzoni;

Va beh, lo ammetto che mi son sbagliato e accetto il «crucifige» e così sia

Chiedo tempo, son della razza mia, per quanto grande sia, il primo che ha

studiato…

Mio padre in fondo aveva anche ragione a dir che la pensione è davvero

importante

Mia madre non aveva poi sbagliato a dir che un laureato conta più d' un

cantante:

Giovane e ingenuo io ho perso la testa, sian stati i libri o il mio

provincialismo

E un cazzo in culo e accuse d' arrivismo, dubbi di qualunquismo,

son quello che mi resta…

Voi critici, voi personaggi austeri, militanti severi, chiedo scusa a vossìa

Però non ho mai detto che a canzoni si fan rivoluzioni, si possa far poesia;

Io canto quando posso, come posso, quando ne ho voglia senza applausi o fischi:

Vendere o no non passa fra i miei rischi, non comprate i miei dischi e

sputatemi addosso…

Secondo voi ma a me cosa mi frega di assumermi la bega di star quassù a cantare

Godo molto di più nell' ubriacarmi oppure a masturbarmi o, al limite, a scopare.

Se son d' umore nero allora scrivo frugando dentro alle nostre miserie:

Di solito ho da far cose più serie, costruire su macerie o mantenermi vivo…

Io tutto, io niente, io stronzo, io ubriacone, io poeta, io buffone,

io anarchico, io fascista

Io ricco, io senza soldi, io radicale, io diverso ed io uguale, negro, ebreo,

comunista!

Io frocio, io perchè canto so imbarcare, io falso, io vero, io genio, io cretino

Io solo qui alle quattro del mattino, l’angoscia e un po' di vino,

voglia di bestemmiare!

Secondo voi ma chi me lo fa fare di stare ad ascoltare chiunque ha un tiramento?

Ovvio, il medico dice «sei depresso», nemmeno dentro al cesso possiedo un mio

momento

Ed io che ho sempre detto che era un gioco sapere usare o no ad un certo metro:

Compagni il gioco si fa peso e tetro, comprate il mio didietro, io lo vendo per

poco!

Colleghi cantautori, eletta schiera, che si vende alla sera per un po' di

milioni

Voi che siete capaci fate bene a aver le tasche piene e non solo i coglioni…

Che cosa posso dirvi?

Andate e fate, tanto ci sarà sempre, lo sapete

Un musico fallito, un pio, un teorete, un Bertoncelli o un prete a sparare

cazzate!

Ma s' io avessi previsto tutto questo, dati causa e pretesto, forse farei lo

stesso

Mi piace far canzoni e bere vino, mi piace far casino, poi sono nato fesso

E quindi tiro avanti e non mi svesto dei panni che son solito portare:

Ho tante cose ancora da raccontare per chi vuole ascoltare e a culo tutto il

resto!

(Grazie a tiziano per questo testo)

Але якби я все це передбачав, з огляду на причину і привід, нинішні

висновки

Ти думаєш, що за ці маленькі гроші, цю славу мудаків, я б написав

пісні;

Гаразд, я визнаю, що був неправий, і приймаю «розп’яття» і тому тому

Я прошу часу, я свого роду, який би великий він не був, перший у нього є

вивчав…

Зрештою, мій батько теж мав рацію, сказавши, що пенсія справді є

важливий

Мама не помилилася, сказавши, що випускник – це не один

співак:

Молодий і наївний я втратив розум, чи то книжки, чи то мої

провінційність

І хуй в дупу і звинувачення в кар'єризмі, сумніви в байдужості,

Я те, що мені залишилося...

Ви, критики, ви суворі персонажі, суворі бойовики, я перед вами прошу вибачення

Але я ніколи не казав, що революції робляться в піснях, що можна творити вірші;

Я співаю, коли можу, як можу, коли мені хочеться без оплесків і свистів:

Продавати чи ні не ризикую, не купуйте мої записи e

плюнь на мене...

На твою думку, але що мені до того, щоб брати на себе клопоти бути тут, нагорі, співати

Мені набагато більше подобається напиватися, мастурбувати чи, принаймні, трахатися.

Якщо в мене чорний настрій, я пишу, шукаючи наші страждання:

Зазвичай мені доводиться займатися серйознішими речами, будувати на уламках або виживати...

Я все, я нічого, я мудак, я п'яний, я поет, я дурень,

Я анархіст, я фашист

Я багатий, я без копійки, я радикальний, я інший і я такий самий, ніггер, єврей,

комуніст!

Я педик, бо я співаю, я знаю, як братися, я притворююся, я правда, я геній, я ідіот

Я сам тут о четвертій ранку, туга і трохи вина,

бажання проклинати!

На вашу думку, але хто змушує мене це робити, щоб слухати тих, хто має тягу?

Очевидно, лікар каже "ти в депресії", я навіть свого в туалеті не маю

момент

І я, який завжди говорив, що це гра, щоб знати, як використовувати чи не використовувати певний лічильник:

Товариші, гра стає важкою і похмурою, купіть мій зад, я продам

мало!

Колеги, автори пісень, обрали групу, яка продає ввечері за трохи

мільйони

Ви, які вмієте добре мати повні кишені, а не лише м'ячі...

Що я можу тобі сказати?

Іди і роби, знайдуться завжди

Невдалий музикант, благочестивий, теоретик, бертончеллі чи священик стріляти

дурниці!

Але якби я все це передбачив, з огляду на привід і привід, можливо, я б це зробив

те саме

Я люблю робити пісні і пити вино, я люблю возитися, тоді я народився дурнем

І тому я продовжую і не знімаю одяг, який зазвичай ношу:

Мені ще багато чого розповісти для тих, хто хоче послухати і все розповісти

відпочити!

(Дякую Tiziano за цей текст)