L'Albero Ed Io - Francesco Guccini

Quando il mio ultimo giorno verrà

Dopo il mio ultimo sguardo sul mondo

Non voglio pietra su questo mio corpo

Perché pesante mi sembrerà

Cercate un albero giovane e forte

Quello sarà il posto mio

Voglio tornare anche dopo la morte

Sotto quel cielo che chiaman di Dio

Ed in inverno, nel lungo riposo

Ancora vivo alla pianta vicino

Come dormendo, starò fiducioso

Nel mio risveglio in un qualche mattino

E a primavera, fra mille richiami

Ancora vivi saremo di nuovo

E innalzerò le mie dita di rami

Verso quel cielo così misterioso

Ed in estate, se il vento raccoglie l’invito

Fatto da ogni gemma fiorita

Sventoleremo bandiere di foglie

E canteremo canzoni di vita

E così, assieme, vivremo in eterno

Qua sulla terra, l’albero e io

Sempre svettanti, in estate e in inverno

Contro quel cielo che dicon di Dio

Коли настане мій останній день

Після мого останнього погляду на світ

Я не хочу каміння на цьому моєму тілі

Бо він здасться мені важким

Шукайте молоде і міцне дерево

Це буде моє місце

Я хочу повернутися навіть після смерті

Під тим небом вони кличуть Бога

І взимку, в тривалий відпочинок

Ще живий на сусідньому заводі

Ніби сплю, буду впевнений

Якось вранці прокинувшись

А навесні серед тисячі дзвінків

Ще живі ми знову будемо

І я підніму пальці гілок

До того таємничого неба

А влітку, якщо вітер підхопить запрошення

Зроблено з кожної квіткової бруньки

Ми будемо махати прапорцями з листя

І ми будемо співати пісні життя

І так разом ми будемо жити вічно

Тут, на землі, дерево і я

Завжди ширяє, і влітку, і взимку

Проти того неба кажуть про Бога