Il Volo Interrotto - Francesco Guccini

Qualcuno scorse il frutto acerbo, ma

Poi scosse il tronco e il frutto cadde

E questo è il canto di chi non cantò

E di aver di voce non si accorse

Mai venne a patti con il suo destino

Lui con il caso non aveva intesa

Ed era fuori tono il suo violino

E la sua corda troppo tesa

Ed intonò la voce in la

La nota non andò più in là

Ma questo accordò poi non risuonò

Non ispirò, non provocò

Di certo il cane non reagì, il gatto neppure

È buffo sì, buffo davvero, ma

Provò a scherzare ma non ci riuscì

Nemmeno il vino lo assaggiò

Il gusto neanche lo sentì

E si arrischiava in discussioni oziose

Ma molto piano e con maggior timore

Stillava l’anima attraverso i pori

Con mille gocce di sudore, sudore

E sul quadrato cominciò il duello

Senza però nessuna idea

Di qualche regola, trucco o tranello

L’arbitro poi non dava il via

E lui puntò all’estremità

Ma si fermò neanche a metà

Non capì il falso né una verità

Lei fu la sola e neanche lei

Riuscì ad amar del tutto mai

Non amò mai, non amò mai…

È buffo sì, buffo davvero, ma

Andò più in su ma non volò

Soltanto un poco si affrontò

Mancò ciò che mancò, sempre mancò, tutto mancò

Fu inseguitore di uno stile puro

Dico sul serio, non è falsità

Scriveva versi sulla neve e poi

E poi la neve svanirà, si scioglierà

Ma continuò, la grande nevicata

Gettava versi sul tappeto lieve

Lui rincorreva a bocca spalancata

Cristalli di grandine di neve

E lui salì sul suo landò

Ma non ci andò, là non ci andò

E non riuscì la fuga al Polo Nord

La cavalcata non finì

Il toro, sua costellazione

Nella via lattea muggì

È buffo sì, buffo davvero, ma

Mancò la nota dopo il la

Per una nota d’un secondo solo

Non volerà, non volerà…

È buffo sì, che storia buffa e amena

Certo per me, per voi non so

Trotta il cavallo e il merlo plana

Pagherà, chi pagherà, chi pagherà…

Хтось побачив недозрілі плоди, але

Потім він потряс стовбур і плід впав

А це пісня тих, хто не співав

І він не помітив, що має голос

Він так і не змирився зі своєю долею

Він не зрозумів справи

А його скрипка була не в тонусі

І його мотузка занадто туга

Ед інтонував голос на А

Далі записка не пішла

Але цей налаштований тоді не пролунав

Це не надихало, не провокувало

Звісно, ​​собака не відреагувала, кіт також

Це смішно, так, дуже смішно, але

Він спробував пожартувати, але не зміг

Навіть вино не скуштувалося

На смак навіть не відчула

І він наважився на пусті дискусії

Але дуже повільно і з більшим страхом

Крізь пори капала душа

З тисячею крапель поту, поту

І на майдані почався поєдинок

Але без жодного уявлення

Якесь правило, хитрість чи пастка

Тоді арбітр не дав ходу

І він прагнув до кінця

Але це не зупинилося навіть на півдорозі

Він не розумів ні брехні, ні правди

Вона була єдина і теж не була

Йому так і не вдалося покохати повністю

Він ніколи не любив, він ніколи не любив...

Це смішно, так, дуже смішно, але

Він піднявся вище, але не полетів

Лише трохи він протистояв один одному

Бракувало того, чого не вистачало, завжди бракувало, не вистачало всього

Він був переслідувачем чистого стилю

Я серйозно, це не неправда

Він писав вірші на снігу і потім

А потім сніг зникне, розтане

Але він тривав, великий снігопад

На світлий килим кидав вірші

Він гнався з широко відкритим ротом

Снігові кристали граду

І він потрапив у свій ландо

Але він не туди пішов, він не туди

І йому не вдалося втекти на Північний полюс

Поїздка не закінчилася

Бик, його сузір'я

У чумацькому шляху воно ревело

Це смішно, так, дуже смішно, але

Пропустив нотатку після а

Для ноти лише однієї секунди

Не полетить, не полетить...

Це смішно, так, яка смішна і приємна історія

Звичайно для мене, для вас я не знаю

Кінь бігає риссю, а дрозд ковзає

Заплатить, хто заплатить, хто заплатить...